Почала брати кредити після розлучення,коли була змушена шукати житло. Заробляла небагато тож прийшлося звернутися до банку і брати кредит щоб було як платити комунальні платежі. Мій самий перший кредит був 26.06.2018р., тоді я купувала собі телефон, працюючи майстром манікюру повинна була бути завжди на зв”язку. Саме найтяжче розпочалося з мікрокредитів. Треба було постійно брати один займ щоб закрити інший.І з кожним разом сума зростала, брали великі відсотки.В мене був кредит в банку, платила тільки відсотки без прострочення. Але одного разу я звернула увагу що в мене вже не кредит а заборгованність. Чому так вийшло звісно ніхто пояснювати не став. Тоді злякалася дуже і все думала як тепер цю заборгованність закривати. Тоді почала брати кредити в кредитних спілках щоб закрити кредит в банку. З самого першого кредиту все життя пішло шкереберть. Постійно треба було шукати підробітки щоб принаймі якось виживати. На той час постійної роботи не було. Проживаючи в селі шукала в кого можна підробитися. Почувала себе безпомічною, але нікому нічого не розповідала. Знала що мої проблеми нікому не потрібні,закрилася в собі і розуміла що в мене двоє дітей, треба полягатися тільки на свої сили. Постійні дзвінки мені та всим знайомим, погрожували судом. Пишуть повідомлення що неплата за борг збільшує перелік негативних наслідків для мене та моїх оточуючих. Коли опинилася у борговій ямі, то неначе попала у фільм жахів. Постійно думки, а що буде далі? Як жити далі? Відчуття що це ніколи не зупиниться. Одним словом стало страшно жити.

ПОСИЛАННЯ НА ПРОВАДЖЕННЯ: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106007450