Історія 562

Моя кредитна історія, Якимчук Богдани Григорівни, розпочалася восени 2021 року під час навчання у медичному коледжі м. Ніжин, коли я була змушена взяти перший кредит на придбання сучасних підручників і посібників (оскільки видані бібліотекою були застарілими) та оплату орендованого житла, де проживала з одногрупницею до лютого 2022 року. Допомоги у батьків я просити не могла, оскільки мама мала трирічну доньку, працювала вчителем у сільській місцевості Ніжинського району, також винаймала житло і мала скромний дохід. Спочатку я сплачувала кредити вчасно. Наприкінці 2021 року в компанії «Кредит+» я взяла 500 грн і повернула їх через два тижні, коли знайшла неофіційний підробіток у суші-барі. Найскладнішими виявилися кредити в «Манівео», «Кредит7» та «БізнесПозика», оскільки вони передбачали або повне погашення значної суми, або пролонгацію, що призвело до перекредитувань. З початком повномасштабного вторгнення 22 лютого 2022 року я переїхала до мами у Бахмацький район, але згодом вирішила повернутися до Ніжина, щоб не обтяжувати її фінансово. Весною 2022 року винайняла житло за 3 000 грн плюс близько 4 000 грн комунальних платежів. Роботу знайти довго не вдавалося, і для покриття витрат я знову брала позики у МФО. Влітку 2022 року почала працювати неофіційно офіціантом у місцевому кафе, але коштів все одно бракувало. Восени, з відновленням очного навчання, зросли витрати на підручники, одяг, взуття, а також на лікування проблем із нирками та сечовою системою, і я знову зверталася до кредитів. Після закінчення навчання у червні 2023 року отримала роботу медсестри у Києві із зарплатою 12 000 грн і доплатою 3 000 грн, намагалася закривати кредити, але іноді брала нові для погашення попередніх. Восени 2023 року я дізналася про вагітність, а в листопаді ми з чоловіком зареєстрували шлюб. У лютому 2024 року, зібравши та позичивши у друзів і знайомих кошти (без розписок), я закрила всі кредити. Проте після народження доньки у квітні 2024 року стосунки з чоловіком погіршилися, і в травні він пішов, залишаючи лише невеликі кошти на дитину. Це змусило мене знову звертатися до кредитів та позик у знайомих і колишніх одногрупників. До листопада 2024 року я змогла закрити більшість кредитів, але залишилися приватні борги. У грудні 2024 року ми з чоловіком помирилися, і на початку 2025 року я почала підробляти масажистом на дому, але після чергової сварки ми знову роз’їхалися. У квітні 2025 року донька захворіла на бронхіт, що спричинило додаткові витрати, а знайомі почали вимагати повернення боргів. У кінці квітня – на початку травня 2025 року я остаточно перестала платити за кредитами. Я намагалася домовитися з кредиторами: «ЄГроші» вимагали сплатити відсотки та штраф і телефонували моїй матері; «БізнесПозика» повідомила, що реструктуризація неможлива; «Кредит7» запропонував повну оплату без штрафів до кінця дня, але я не мала такої суми; «MyCredit» погодився на розстрочку, я сплатила перший платіж. Деякі кредитори у грубій формі вимагали борг, погрожували зіпсувати кредитну історію, повідомити моїх знайомих та подати до суду. 

Постійний тиск призвів до безсоння, прийому заспокійливих препаратів та звернення до безкоштовного психолога. Наразі я проживаю з донькою у м. Ніжин в орендованому житлі, яке оплачує чоловік, і отримую від нього часткову допомогу продуктами, але не маю можливості вийти на стабільну роботу через брак вакансій та необхідність догляду за маленькою дитиною.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.