Історія 561

Моя кредитна історія, Котеленець Людмили Миколаївни, у зв’язку зі складною життєвою ситуацією, яка триває вже багато років. У 2012 році моїй матері було поставлено діагноз — хвороба Паркінсона ІІІ ступеня. Ми проживаємо разом. Тоді, працюючи за кордоном, мені вдалося деякий час утримувати родину за рахунок заощаджень. Проте маючи на утриманні дитину, я змушена була повернутися в Україну.

Влаштувавшись на роботу, я намагалася поєднувати догляд за мамою, роботу, материнські обов’язки. Але коштів катастрофічно не вистачало: ліки, харчування, комунальні послуги — все лягло виключно на мої плечі. Згодом у мене народилася друга дитина. Я опинилася у ще складнішій фінансовій ситуації, змушена була брати кредити, бо іншого виходу не було. Щоб закрити один — брала інший.

Батьки не могли допомогти: тато не працює, а з чоловіком, хоч і в шлюбі, я фактично не проживаю й підтримки від нього не маю.

Через постійне зростання комунальних тарифів і нестачу заробітної плати я спробувала перекредитуватися в мікрофінансових організаціях (далі – МФО). Спершу це працювало, але згодом — утворилися нові борги. Діти почали хворіти одне за одним. Я вже не могла платити ні тіла кредиту, ні відсотків. Навіть на базові потреби — ліки, продукти — коштів не вистачало.

У 2025 році я зрозуміла: це межа. Я більше не в змозі сплачувати жодних зобов’язань.

Я припинила будь-які платежі у березні 2025 року. Намагалася вести перемовини з банками та МФО, пояснити, що не маю змоги платити, але єдина відповідь — звертайтесь до родичів. Проте мені ніхто не може допомогти — кожен виживає самостійно.

Сьогодні я перебуваю в критичному моральному стані. Від відчаю виникають думки про самогубство, бо боргова яма здається безвихідною. Намагаючись покращити життя, я лише погіршила його для себе та своїх дітей. Мене лякає думка, що якщо не стане мене — нікому не буде діла до моїх дітей.

Я щиро усвідомлюю свою відповідальність та готова виконати всі наявні зобов’язання, однак самостійно вибратися з цієї боргової ями неможливо. Добровільно кредитори відмовляються йти на реструктуризацію, встановлюють надмірні відсотки, що лише поглиблює кризу. 

Саме тому я звертаюся по допомогу в офіційному порядку — для правової реструктуризації заборгованості, встановлення реального графіка погашення боргів і збереження людської гідності.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.