Історія 560

Моя кредитна історія –  Борисевич Надії Олександрівни, розпочалась після народження дитини, коли мінімальну заробітну плату отримував лише чоловік та доходів катастрофічно не вистачало на базові потреби. Ми жили на копійки, тому чоловіку довелось оформити кредитну карту Монобанк, щоб використовувати її на випадок непередбачуваних витрат. Ми користувались нею та завжди, отримуючи зарплату сплачували, те що взяли. Витрати на виховання дитини зростали, нам важко було дотягнути до наступної заробітної плати чоловіка, тому чоловік відкрив ще одну кредитну картку. 

Ми користувалися кредитними коштами, а коли приходила зарплатня –  чоловік повертав кошти на карти, залишалось половина зарплати і знову доводилось брати з карт, і так по колу.

Фінансове положення було дуже і дуже складне, до того ж постійно виникали форс-мажорні обставини, то дитина захворіє, то мій батько. У цей час я почала займалась своєю справою –  виготовляла свічки ручної роботи, поступово ця діяльність почала приносити нам кошти. Я хотіла розвиватись більше, але на розвиток справи потрібні були кошти, щоб закупити матеріал. Тоді я і відкрила свою першу кредитну карту Монобанк у 2020 році. Я придбала необхідні матеріали для подальшої роботи. Справа йшла добре, я робила на замовлення і заробіток, який я отримувала допомагав нам покривати борги. Кожного місяця із ми погашали щомісячний платіж, але при цьому сума витрачених коштів лишалась. Ці всі кредити вже було важко платити. Остання надія лишалась на розвиток справи, я виготовлювала велику кількість свічок, набори, але все остаточно зруйнувалось після подій 24.02.2022 року, коли в нашій країні розпочалась повномасштабна війна. 

У нерозумінні того, що буде далі ми вирішили взяти мікрозайм 23.02.22 року, щоб в разі чого були кошти, щоб виїхати з дитиною. Мої свічки, які я повинна була продавати людям на свята в умовах вторгнення нікому не були потрібні. Внаслідок цих подій у мене почала розвиватися депресія. Згодом чоловік, який пропрацював у поліції, звільняється, щоб піти до ЗСУ, але я довгий час цьому перешкоджала, бо була в максимально пригніченому стані. Ми вдвох були без роботи, зарплати немає, мого прибутку не має. Ми здали всі золоті прикраси, що мали, щоб було чим оплатити комуналку та купити їжі. 

Я була морально пригнічена війною та безробіттям. Згодом чоловік пішов служити до ЗСУ та почав отримувати зарплату. Всі свої свічки які у мене були, я переплавила в окопні свічки та віддала волонтерам. Сподіватись на свою справу вже не було сенсу, тому я теж почала шукати роботу, щоб мати стабільний заробіток. Через деякий час 23.12.2023 у мого тата зненацька трапляється біда –  інфаркт серця. Потрібні  були кошти і дуже терміново, час був на вагу золота, бо мій тато був за крок від смерті. Ми позичили у нашого друга кошти. Гроші відразу розійшлись, на діагностичні процедури, ліки, операцію, післяопераційну реабілітацію. Пізніше чоловіку виплатили премію та ми повністю розрахувались із товаришем. Ми були налаштовані на те, що далі з премії будемо починати погашати кредити, але, на жаль, цю премію відмінили, чоловік її більше не отримує. Влітку тато знову потрапляє до лікарні, знову ліки, аналізи, ми трохи допомагали грошима. 

З’явилась підвищена тривожність та психічні розлади, які негативно впливають на моє життя та здоров’я. Поганий сон, бо я постійно думаю як віддати борги, на фоні всіх переживань –  у мене виникає така хвороба як псоріаз, що є невиліковною. Наразі лікування ми призупинили, бо коштів не вистачає навіть на базові потреби.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.