Історія 558

Моя кредитна історія – Мартич Галини Зіновіївни почалась, коли  я взяла в 2018 році кредит навіть не могла подумати що я буду в такому болоті з якого не зможу вибратися. Мою маму Коваль І .В. 1958р.н., забрали до лікарні з інсультом. На той момент, я працювала на швейній фірмі, думала все скоро обійдеться, мама одужає та закрию кредит, бо маю стабільну роботу. 

Але почала часто відпрошуватися або взагалі не виходити на роботу, так як треба було бути біля мами, стан її був досить не стабільний, догляд, так як мама не могла самостійно себе обслуговувати, під час приступу в неї відмовила ліва сторона, постійний догляд, обстеження голови(МРТ), реабілітація. 

З часом мене попросили звільнити робоче місце, спираючись на те, що їм треба щоб на робочому місці, працівник був постійно. Почала шукати роботу, але з маминим нестабільним станом здоров’я, на постійну роботу із звичаним робочим графіком вийти не могла. 

Почала шукати підробітки, щоб вчасно сплачувати по кредитам бо відсотки дуже швидко зростали.  

Так все і розпочалася, допомоги небуло звідки  очікувати, мій батько помер давно, з чоловіком розлучена також давно, аліменти не отримувала, дітей виховувала сама. 

В 2019 році, донька поступила на державне навчання але грошові витрати були, на гуртожиток, харчування, одяг, взуття, та необхідні побутові мінімальні потреби. 

В сина своя сім’я (двоє дітей, донці було два рочки, синові  один рік), дружина в декреті, свої проблеми. 

З часом,  познайомилася з теперішнім чоловіком, думала буде допомога, підтримка та ні, все   ставало гірше, він почав пити, получав зарплату додому не доносив, а далі й руки почав тягти.

 Терпіла я скільки могла, але з годом почала помічати, що з дому почали пропадати речі, та незабаром з’ясувалося, що міняє їх на горілку.

Неодноразово викликала поліцію, але змін в його поведінці вистачало лише на два – три дні. 

Після чергового його вживання алкоголю, вкотре він мене знову побив, та я вже не витримала й вигнала його. 

Де зараз знаходиться та що з ним не знаю, на розлучення не подавала бо грошей на це ще не маю. 

У мене борги все більше почали збільшуватися, почалась війна все дорожчає, роботи стабільної немає. Довелося знову взяти кредит в квітні 2024 році, терміново були потрібні гроші, бо становище ще більше погіршала, потрапила мама знову до лікарні з переломом ноги. 

Це був жах, бо доїхати транспорту не має, все треба винаймати ще й людей постійно просити щоб допомогли маму донести до машини поки не було коляски для пересування. 

Кредити як гриби зростають, гроші як вода: на ліки, коляску, кожні два місяці на огляд на томографію, машину  замовити щоб завезли. 

З грудня 2024 року зовсім перестала сплачувати по кредитам, не маю змоги, неодноразово пояснювала кредиторам про складну фінансову та життєву ситуацію. Але їм не цікаво було слухати обставини мого життя, єдине що їх цікаво, коли сплачу гроші.
Почали турбувати доньку. Коли почались погрози від колекторів, взагалі руки опустилися, не знаю як далі з цим жити. Вже давно не знаю, що таке спокій.

У власному володінні не маю нічого, фізичною особою підприємцем ніколи не була.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.