Історія 544

Моя кредитна історія, Головко Поліни Олегівни, розпочалася восени 2018 року. На той час я навчалася в коледжі та паралельно працювала в школі у групі продовженого дня. На вихідних часто їздила з подругою в гості до нашого однокласника Луки. Його батьки, які переїхали до Києва у 2012–2013 роках, завжди радо нас приймали. Лука потрапив у наш клас, але через те, що він був іншої національності (грузин), деякі однокласники не хотіли з ним спілкуватися. Ми підтримували його і стали близькими друзями.

У жовтні 2018 року, під час одного з наших візитів, його батьки запропонували мені роботу в їхньому офісі, мотивуючи це тим, що їм потрібна була надійна людина. Вони запропонували мені відвідувати офіс через день, спостерігати за роботою інших та отримувати зарплату 10 тисяч гривень, що було значною сумою порівняно з моїм заробітком у школі. Я вагалася, адже не мала досвіду в бізнесі, але погодилася через фінансові потреби.

Компанія, у якій я почала працювати, мала назву ТОВ «Джорджіан Алко Груп» і займалася оптовою торгівлею алкоголем. Власники — Нугзар та Теа — незабаром вирішили звільнити директора компанії та запропонували цю посаду мені. Спочатку моя робота полягала в спостереженні за діяльністю офісу, але поступово я занурювалася в процеси. Деякі співробітники ставилися до мене зневажливо, вважаючи мене «очима» власників, які щодня цікавилися подіями в офісі та розповідали мені особисті історії.

У січні 2019 року до мого дому прийшли представники податкової поліції з повістками на допит. Це було пов’язано із заявою попереднього директора. Я одразу повідомила Нугзара та Тею, які запевнили мене, що все вирішиться. Вони поступово вводили мене в бізнес, збільшуючи навантаження, і я змушена була залишити роботу в школі.

У 2021 році вони відкрили ще одну компанію — ТОВ «Джорджіан Алко Груп Україна» — і зробили мене її директором, пообіцявши кращі умови. Відкрили мережу магазинів під брендом «Гелаті». Я займалася бухгалтерією, спілкуванням з постачальниками та співробітниками, проводила співбесіди та навчала касовій дисципліні. Попри значний обсяг роботи, власники критикували мене за недостатню відданість. Вони також емоційно прив’язували мене до себе, стверджуючи, що я для них «як донька».

Я почала помічати, що документи підписуються без мого відома, а заробітну плату виплачують із затримками. У 2019 році вони вирішили позбутися компанії ТОВ «Джорджіан Алко Груп», замінивши її представництвом. Мене призначили директором без мого відома, а згодом компанія зіштовхнулася із судовими справами та боргами. Я хотіла піти, але мене не звільняли та не виплачували заборговану зарплату.

У 2021 році ситуація погіршилася: затримки з виплатами стали систематичними. У листопаді 2021 року вони попросили мене взяти кредит для розмитнення товару. Під їхнім психологічним тиском я погодилася та оформила два кредити в банках на загальну суму понад 380 тисяч гривень. Гроші відразу забрав Нугзар, обіцяючи швидке погашення. Виплати не здійснювалися, а через початок повномасштабної війни в лютому 2022 року компанія фактично припинила діяльність.

У травні 2022 року вони відкрили нову компанію ТОВ «Палітра», намагаючись отримати кредит. Я не брала в цьому участі, але компанію зареєстрували на моє ім’я. Лише у жовтні 2023 року мені вдалося переоформити її на іншу особу.

Після 2022 року зв’язок із власниками став мінімальним. У листопаді 2022 року вони заявили, що немає сенсу їздити в офіс. На мої дзвінки Нугзар не відповідав. Трудова книжка залишалася у них, і вони офіційно не звільняли мене з посади директора. Попри мої численні звернення, вони ігнорували питання про виплату боргів і закриття кредитів.

У 2023 році я пережила важкий емоційний стан через фінансову кризу та невизначеність. Це спричинило проблеми зі здоров’ям, зокрема анемію та панічні атаки. У серпні 2023 року мій батько, який добровільно пішов захищати Україну, зник безвісти. Пізніше стало відомо, що він загинув на фронті.

З моменту отримання ними коштів мене переслідували банки, колектори та кредитори. Вони телефонували цілодобово, приходили за адресою проживання, спілкувалися із сусідами. Юнекс Банк намагався домовитися про зменшення боргу з Нугзаром, проте він лише давав обіцянки. Всі мої звернення залишалися без відповіді. Я перебуваю у декретній відпустці, живу з дитиною та мамою. Батько моєї дитини надає фінансову допомогу, але кредитний борг залишається непогашеним.

Я пережила значний емоційний тиск, що вплинуло і на мою дитину. Протягом останнього року всі мої прохання про виплату боргів і повернення документів ігноруються.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.