Історія 542

Моя кредитна історія, Бочарової Анни Павлівни, почалася у надзвичайно складний життєвий період. Після початку повномасштабної війни я вимушено виїхала з окупованого Маріуполя до міста Запоріжжя 10 квітня 2022 року. Нас, працівників «Укрзалізниці», де я працювала провідником, тимчасово поселили до гуртожитку разом з іншими переселенцями.

Разом із чоловіком ми прожили в гуртожитку більше року. За цей час, 4 березня 2023 року, у нас народився син — Тимофій. Через декрет я не працювала, і ми жили виключно на зарплату чоловіка, яка змінювалася щомісяця залежно від кількості відпрацьованих годин. Цих коштів стабільно не вистачало, тому ми змушені були періодично позичати гроші у знайомих, щоб вижити, а після отримання зарплати чи соціальних виплат — повертали борги. Проте з маленькою дитиною грошей часто не вистачало навіть на найнеобхідніше: їжу, підгузки, побутові витрати.

Перший мій офіційний кредит було оформлено 22 червня 2023 року в компанії ClikCredit на суму 500 грн — більше для “першого разу” не давали. Ми взяли його лише для того, щоб у майбутньому мати змогу оформлювати більші суми. Після повернення першого кредиту я отримала наступний кредит у цій самій компанії на суму 2000 грн — витратили ці кошти на харчі, підгузки, дитяче харчування та корм для кота.

Найскладнішими для мене виявилися кредити від MyCredit і Finsfera — ми не встигли їх закрити вчасно, оскільки зарплата чоловіка надійшла вже після настання строку погашення. Особливо важким було погашення кредиту в компанії Credit7, де через високі відсотки довелося повертати значно більше, ніж позичено.

Паралельно з цим у мене відбулися тяжкі пологи. Мій новонароджений син протягом трьох днів перебував у реанімації з тяжкою асфіксією, під кисневою маскою. Потім нас перевели у звичайну палату, а 15 березня 2023 року виписали додому. Призначене лікування коштувало близько 3000 грн.

З серпня до грудня 2023 року ми орендували квартиру: щомісячна оренда складала 7000 грн готівкою, плюс комунальні — ще близько 1500–2000 грн. У грудні ми змушені були повернутися до гуртожитку. У травні–червні 2024 року ми зробили косметичний ремонт нашої кімнати (шпаклівка, шпалери, новий лінолеум, карниз) — витратили близько 10 000 грн. Також придбали холодильник за 4000 грн.

У 2024 році я знову завагітніла, і з 1 грудня 2024 року вийшла в декрет. Від роботодавця отримала одноразову допомогу на підготовку до пологів у сумі 36 500 грн. Ми витратили їх на речі першої необхідності для новонародженої дитини: візочок (4500 грн), ліжечко (1000 грн), матрац (500 грн), дитячий одяг, засоби гігієни, підгузки — усе вживане, щоб зекономити. Я народила доньку Ларису 1 лютого 2025 року. Пологи пройшли без ускладнень, але перед випискою 5 лютого нам призначили УЗД серця в платній клініці Medway. 

Наразі я перебуваю у стані постійної тривоги через страх судових позовів, арешту рахунків, на які я отримую життєво важливі соціальні виплати (дитячі та як внутрішньо переміщена особа).

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.