Історія 54

Моя кредитна історія – Чернюк-Остапенко Галини Вікторівни, почалася через те, що я була вимушена оформлювати кредит на тяжкі життєві обставини, так як почали дуже часто хворіти діти (медичні довідки, які збереглися, додаються).

Я працювала на інкубаторі, а це робота сезонна, закінчилась робота і я стала на біржу труда. Відповідно грошей не вистачало, чоловік працює теж, але отримує мінімальну заробітну плату. Потрібно було оплачувати комунальні послуги, витрати на ліки. Відповідно я знов звернулася до кредиту. 

Згодом я влаштувалася працювати на постійну роботу, все було дуже добре, я все оплачувала вчасно й на все вистачало. Додатково я також підробляла репетитором математики. Але коли почався коронавірус, на нього захворіла моя старша донька. Ми позичали гроші на лікування, але їх згодом потрібно було повернути, тому звернулися до послуг мікрофінансових організацій. Найбільшим страхом на той час для мене було те, що колектори мікрофінансових організацій будуть телефонувати моїм батькам, які, нажаль, мають не зовсім місце здоров’я і знаходяться на пенсії, я робила все, щоб вберегти від їх від зайвих хвилювань.

У 2007 році була фізичною оосбою-підприємцем. Маю будинок, який зареєстрований на мені, і в ньому прописані і проживають двоє малолітніх дітей, я і чоловік. Іншого житла у нас немає. Колектори погрожують, що прийдуть з перевіркою і почнуть описувати майно. 

Настала жахлива війна, декілька місяців не платили заробітну плату. Й враховуючи ситуацію в країні, я наразі повністю не можу оплачувати кредити, а відсотки зростають кожен день.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2022 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.