Історія 529

Моя кредитна історія – Кравця Дмитра Таривердійовича, розпочалася на третьому курсі медичного університету в Києві у 2020 році. Життя було дорогим, і я мав самостійно себе забезпечувати. Працював у державній лікарні на пів ставки за 4000 гривень, ночами – в аптеці. Мої батьки допомогти не могли: мати мала лише торгову точку на ринку, а батько був безробітним і хворів. Через нестачу коштів і хронічну втому я взяв свій перший кредит у жовтні 2020 року – 3000 грн у Moneyveo. Тоді здавалося, що поверну швидко.

Але ситуація лише погіршувалась. У березні 2021 року я взяв перший кредит, щоб погасити інші. З цього моменту я вже не позичав для потреб, а щоб перекрити попередні борги – так почалося скочування у боргову спіраль. Найтяжчим став кредит у «Є ГРОШІ» у листопаді 2024 року – 24000 грн під величезні відсотки. На той час у мене вже було понад 30 кредитів, і цей став останньою краплею – борг зростав швидше, ніж я міг платити.

Після повномасштабного вторгнення росії я ще якийсь час намагався платити, але до червня 2022-го з великими труднощами закрив старі борги. Проте з липня 2022 до липня 2024 знову повернувся до позик. Навчання завершилось, почалась інтернатура із мізерною зарплатнею, ціни росли, а я вже не мав гуртожитку – довелось орендувати кімнату. Життя стало ще важчим.

З серпня до грудня 2024 року ситуація погіршилася остаточно – кількість кредитів зросла до 34. Я брав нові лише для погашення старих. Емоційно, фізично і духовно я був повністю виснажений. У грудні 2024 я припинив виплачувати кредити – сума боргу перевищила 150 000 грн, а зарплати інтерна було недостатньо навіть для мінімальних платежів.

Я звертався до кредиторів із проханнями про реструктуризацію, просив дозволити сплачувати лише тіло кредиту, пропонував часткові виплати. Але більшість МФО відмовляли. Деякі йшли на поступки, але ненадовго. Почались переслідування: дзвінки вночі, повідомлення моїм родичам і колегам, погрози, залякування.

Зараз я почуваюсь повністю розбитим. Страх, сором, постійний стрес і тривожність переслідують мене щодня. Як лікар я усвідомлюю, що мій психологічний стан критичний, але не маю ресурсу звернутись по допомогу. Я відчуваю, що моя професія більше не приносить радості. Замість розвитку – щоденна боротьба з боргами. Найважче – це розчарування в собі та відчуття, що я втрачаю майбутнє, яке сам собі зруйнував.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.