Історія 519

Моя кредитна історія – Вигінного Олексія Ігоровича, почалася у 2020 році під час коронавірусу. Працював за кордоном, відкрив карту і розраховувався нею в магазинах, так само і дружині скидав гроші, тому що вона не працювала, була в декреті. У дружини від першого шлюбу також є дитинка, живемо всі разом. Завжди брав з надією що поверну кошти, певний час дійсно сплачував по кредитам вчасно. 

Найважчим був останній кредит, тоді я зрозумів, що не зможу віддати, так як не був впевнений далі в завтрашньому дні, не знав, що може чекати мене далі, тому що не був впевнений в собі, так як працюю сам, дружина не працює і не маю стабільного доходу. Періодично доводилося перекредитовуватися, але це ситуацію не покращувало. З моменту взяття першого кредиту змінилось багато чого в моєму житті. Так сталось, що роботодавець не повернув кошти. Довелось дальше брати кошти з надією їх повернути.

Потім працював в Україні, але так як тут не було постійної роботи і ми проживаємо в селі, а орендувати квартиру теж не вигідно, я вирішив поїхати знову закордон. Почав робити документи, відкрив додаткові категорії, такі як СЕ, ВЕ, зробив чіп карту, подав документи на візу, а далі почалося непередбачувані події. Почалося повномасштабне вторгнення в Україну, я залишився тут, не було стабільного доходу і так по трохи брав з карти з надією закинути назад. Далі додалися проблеми зі здоровʼям дружини з спиною. Одної ночі дружина прокинулась і сказала, що не відчуває руки, не може володіти нею. Ми спочатку думали, що це просто так не надовго і пройде, але пройшла година дві і нічого, ми поїхали в лікарню, нам сказали до ранку пройде, виписали таблетки, мазі, воно не пройшло, і ми почали їздити до лікарів, але нічого не допомагало. Ми поїхали до лікаря в м.Чернівці , тому ми були вимушені до лікаря їздити через кожних два дні, так два місяці і аж тоді з процедурами з масажами він нам допоміг. З кожним днем тут ставало важче жити,  бо не було постійного стабільного доходу. 

Вже в 2024 році так сталось що получив повістку. Звернувся до адвоката, пішов на консультацію оформив договір з адвокатом на рік, і взнав, що я можу виїхати за кордон офіційно, що в мене є підстави для того (дядько учасник бойових дій).  Я знов почав збирати всі документи, і залазити в борги. Так я пробував виїжджати з дядьком 4 рази і всі рази мене не випускали, хоч в мене були всі документи, після того в мене вже опустились руки. Після останньої спроби виїхати закордон, почав працювати в таксі, але вимушений був їздити в Тернопіль, від села це за 75 км, де проживаю у друга.

Розраховувати нам з дружиною немає на кого, тому що батько тимчасово не працює, а у мами зарплата невелика, живуть в селі з роботою важко, і цього року моя бабця мала операцію. Треба ще їм хоч трохи з ліками допомогти. Дружина на старшу дитину від першого шлюбу отримує невеликі аліменти, але це дитячі гроші, на які я взагалі не розраховую. Що разу як їду до Тернополя на роботу, заїжджаю по дорозі до дядька, він сам живе, ні до кого переїжджати не бажає, складний характер. Тому треба навідувалися та періодично завожу йому домашню їжу, що наготувала жінка, ліки.

Остаточно перестав сплачувати по кредитам десь середина січня 2025 року. Неодноразово пояснював кредиторам важкість свого фінансового становища, але вони і слухати обставини мого життя не бажали, жодних пропозицій не надавали. 

З майна в мене є мотоцикл і автомобіль. Коли купляв машину то позичив гроші (у знайомого 2000 доларів) тому що не всю суму мав. Думав щоб продати машину і закрити кредити, але машина мій єдиний дохід, щоб забезпечити себе і сім’ю.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.