Історія 517

Моя кредитна історія –  Зими Костянтина Анатолійовича почалася з невеликих позик. Вперше я взяв 2000 гривень на поїздку на риболовлю – це була звичайна побутова потреба. Гроші повернув вчасно. Згодом звернувся за кредитом для ремонту автомобіля – приблизно 3000 грн – і також сумлінно погасив борг у встановлені строки.

Проблеми почались пізніше, коли довелось часто звертатися по фінансову допомогу через складні життєві обставини. Суми були невеликі, але регулярні, і я завжди мав намір та бажання повертати їх чесно.

Зламною точкою стало серйозне захворювання, яке вимагало термінового лікування. Паралельно стало відомо, що моєму троюрідному брату, з яким ми фактично як рідні, необхідна термінова операція. Він був військовим пенсіонером, мав дев’ять контузій та численні поранення. Його списали після служби, а останній бій він прийняв при обороні Чернігова.

У відчаї я почав брати максимальні суми, які дозволяли мікрофінансові організації, щоби допомогти брату. Кошти я передавав йому особисто, а він – лікарям. Щоб не допустити прострочки, намагався перекривати один кредит іншим, і так боргове навантаження лише зростало. Врешті-решт, ситуація стала критичною – коштів не вистачало ні на погашення, ні на проживання.

На жаль, врятувати брата не вдалося – ми його втратили. Це була глибока моральна та психологічна травма для мене. Проте борги залишились, і я не відмовляюсь від відповідальності. Моя мета – врегулювати ситуацію, повернути все можливе, але прошу суд врахувати людські обставини та надати можливість реструктуризації або часткового списання боргу, оскільки наразі я опинився у скрутному матеріальному становищі. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.