Історія 506

Моя кредитна історія – Резніченко Марії Іванівни, розпочалася досить буденно, хоча на той момент я навіть не могла уявити, до яких наслідків це призведе. У грудні 2021 року, коли в нашому житті ще не було важких обставин, я працювала офіційно і мала стабільну зарплату. Життя йшло своїм звичаєм: ми з чоловіком жили у Львові, я навчалася на спеціальності “Фармація” у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій, а чоловік служив у військовій частині. Перший кредит я взяла, коли старий телефон зламався, а ремонт був неможливим. Це був короткий борг – я швидко його погасила.

Все змінилося з початком повномасштабного вторгнення в Україну. Чоловіка направили на передову, і він був у числі тих, хто першим зустрів ворога у Луганській області. У травні 2022 року він отримав серйозні поранення. Перші місяці ще виплачували заробітну плату, але згодом залишилося лише 600 гривень на місяць – сума, яка була просто смішною для виживання. Я залишилася одна з орендованою квартирою за 10 тисяч гривень і мінімальними засобами для життя.

На цьому тлі мені довелося звернутися до кредитів. Спочатку це були невеликі суми, взяті з розрахунком, що чоловікова зарплата покриє виплати. Але час ішов, зарплатні чоловіка ставало менше, а ситуація з грошима тільки ускладнювалася. Після повернення чоловіка в частину у травні 2023 року фінансові труднощі стали критичними. Його знову перевели на позаштат, і заробітна плата знову впала до 600 гривень на місяць. Я намагалася шукати нову роботу, адже моя зарплата в 12 тисяч не покривала навіть базові потреби. У цей період ми змушені були переїхати до Тернополя після смерті моєї двоюрідної бабусі, яка залишила квартиру в спадок. Це стало маленьким промінчиком світла в суцільній темряві фінансових проблем. Попри це, ситуація не покращувалася. Колектори постійно тиснули: дзвонили моїм рідним, друзям і навіть людям, з якими я ледве знайома. Вони залякували, звинувачували мене у шахрайстві та вимагали негайно повернути борги. Я зверталася до кредиторів з проханням переглянути умови виплат, пояснювала, що в мене немає можливості платити такі суми. Але їх не цікавили ні мої обставини, ні стан чоловіка, ні мій моральний стан.

Зараз я перебуваю у постійній тривозі. Я майже не сплю через думки про борги, в мене розлади сну, депресія, і я не бачу виходу з цієї ситуації. Єдине, що тримає мене на плаву, – це підтримка чоловіка, який, попри свої проблеми, намагається залишатися сильним. Ми завжди звикли розраховувати лише на свої сили, але тепер здається, що навіть вони закінчуються. У нас немає майна, немає додаткових джерел доходу, а борги тільки зростають. Але я все ще сподіваюся, що знайдеться якийсь вихід, бо іншого вибору просто немає. Водночас я готова сплачувати свої борги, однак потребую допомоги у
реструктуризації кредитів.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.