Історія 504

Моя кредитна історія – Абрамцевої Тетяни Валеріївни,  почалася навесні 2021 року перед народженням дитини. Це була кредитна картка банку на нагальні потреби, яку я всі ці роки сумлінно сплачувала. В вересні 2023 року дитина захворіла коронавірусом і потрібно було оплатити двох тижневе лікування. Тоді мені знадобилось оформити мікрозайм на суму 4 000 грн., щоб оплатити ліки.  Я мала на той момент не стабільний заробіток і ми з чоловіком розраховували, що зможемо повернути суму з його зарплати. Ми на той момент жили у моїх батьків, тому що після початку війни була необхідність переїхати з міста Київ задля безпеки і додатковим фактором було те, що дохід після 24 лютого значно знизився і оплачувати квартиру змоги не було. Цей же кредит і призвів до того, що щоб погасити його в термін, аби не нарахували велику пеню, прийшлось оформити новий кредит. 

Весь цей період часу я намагалась знайти собі підробіток, але враховуючи декрет і факт того, що дитина весь час знаходиться зі мною, її не було с ким залишити – це було складно. В садочок велика черга, а няня вартує великих коштів. Я бралась за будь-які підробітки, тому що відчувала тиск від взятих кредитів і хотіла як найшвидше їх позбутися. 

Заробітної плати чоловіка не вистачало і її часто затримували. До того ж мій рідний брат знаходиться наразі в ЗСУ і всі три роки поки йде війна ми по його проханню дуже часто допомагали фінансово, коли в нас була така можливість. Моя мама пенсіонер, ми періодично проживали в неї і допомагали з оплатою комунальних послуг. В зимовий період вони могли коштувати близько 8 тисяч. Також бабуся по маминій лінії проживає в Харківській області, поруч з кордоном і декілька місяців вона проживала у моєї мами, в зв’язку з частими обстрілами і ризиком для життя, ми з чоловіком також по можливості допомагали фінансами. 

Для дитини з’явилась необхідність в покупці планшету для перегляду розвивальних відео та навчання. Так як телевізор був дороговартісним, чоловік оформив на себе планшет в розстрочку. На разі ми проживаємо в квартирі батьків чоловіка. Сезонний дитячий одяг та розвиваючі іграшки згідно віку дитини теж займають левову частку коштів з бюджету. Я весь цей час брала можливі підробітки, але заробітки в них були недостатні. Для більш серйозних робот була необхідність в комп’ютері, якого я не мала та в вільному часі, але враховуючи відсутність садочку це було нереально. Все це дуже морально пригнічувало і я з часом почала себе ненавидіти за те що почала це все, але опинилась в борговій ямі якій немає кінця. Остаточно я перестала сплачувати кредити в квітні місяці 2024 року.

Я спілкувалась з кредиторами але їх особливо не хвилювали мої життєві негаразди. Кредитори дуже активно і настирно телефонують, пишуть в месенджерах та займаються моральним пресингом. Ситуація яка склалась дуже впливає на моє життя. Я майже ні з ким не спілкуюсь, відчуваю що мій моральний стан впливає на моє спілкування з чоловіком і дитиною. Я ще ніколи в житті не відчувала такого розпачу.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.