Історія 480

Моя кредитна історія – Карпець Олени Олександрівни,  почалася з того моменту, як я з чотирирічною дитиною опинилась сама. Мені зрадив чоловік та я залишилась сама зі своїми життєво необхідними потребами. В перший тиждень знайшла квартиру в оренду, знайшла працю, постійно не вистачало коштів, але якось справлялась. Потім зустріла ,як мені вважалось гідного чоловіка, військового, він хотів дітей родину, я швидко завагітніла, та вагітність виявилась тяжка. На третьому місяці почались проблеми зі здоров’ям, мені тяжко було вже ходити до праці та всидіти з 8:00 до 17:00. До того всього в 2016 році у мене виявили хронічне захворювання аномалія Арнольда Кіарі, при цьому діагнозі з’являються періодичні болі голови та жодні таблетки в Україні мені не допомагали. Забігаючи наперед, в Чехії мені призначили таблетки, які знімають різки болі, при яких можливо лежати або засипати, без цих таблеток неможливо нічого. Зазвичай це триває від одного дня до двох. 

2.01.2017 року я вже була у лікарні. Чоловік, з яким я проживала, цього не витримав та просто пішов. До декрету я була постійно на лікарняному. Я зрозуміла, що просто не маю коштів на існування. Було прийняте дуже тяжке рішення, але правильне. Продала усе що мала: меблі, техніку, а головне усе золото в ломбард, яке для мене було важливим, та вирушила до батьків, які проживали в окупованому Донецьку. Народила я в Донецьку другого хлопчика. Перший рік був трохи важким, тому що кесарський розтин був з ускладненнями. Місяць шви розходились, потім з дитиною постійні обстеження та масажи, так як відставав у розвитку. До року вийшли в норму та було прийнято рішення вертатись жити в Україну. Було дуже важко та десь в 2020 взяла перший кредит. Спочатку в мене виходило віддавати їх, вони допомогали дуже періодами. Я вийшла до нової праці. На  якийсь період проживала у сестри, але дві родини не можуть існувати під одним дахом, постійні сварки  між нашими дітьми, між нами, тому шукала житло, але почалась війна, та я зрозуміла, що мені не має куди йти, зарплата була маленька, було вирішено їхати до Чехії, так як знайомі запропонували тут працю. Із родичами я не спілкуюся наразі та чоловік сестри мене виписав із житла.

По приїзду мені допомогли зробити візи. Дали на перший час безкоштовне житло, я знайшла працю в тому місті, де по теперішній час проживаю. Кредитами користувалась при потребах та завжди виходило віддавати в час. Але в літку 2024 року готували дитину до першого класу, почались гуртки, зарплатня було меншою, ніж очікувалося, людей було мало. Моя праця залежить від кількості людей. Та в цьому сезоні в нашому місті йшли ремонти, а так як у нас туристичне місто, люди до нас не їхали, тому і відповідно праці було меньше. З мікро кредитами дуже важко, якщо візьмеш декілька. Починається перекредитуваня, з якого вибратись практично в мене не вийшло.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.