Історія 473

Моя кредитна історія – Полянської Емілії Сергіївни,  почалася у звʼязку з важкою фінансовою ситуацією. Користуючись  кредитами, завжди віддавала вчасно, відносилась до цього відповідально, бо розуміла наслідки. 

Нажаль перший кредит я взяла коли перебувала у декретній відпустці 18.04.2020 в мікрофінансовій організації «СС ЛОУН». Мені не вистачало коштів на ліки (дитина захворіла та 2 тижні ми перебували у лікарні). Оскільки кредит надавався з мінімальною переплатою, а кошти були потрібні вже, бо без них лікування не продовжать. З часом я знову зверталась до мікрофінансовіх організацій, для отримання «швидких грошей». Постійно не вистачало коштів навіть на дрібні побутові потреби, оренду квартири та комунальні послуги. В співмешканця затримували постійно заробітну плату. Бувало, що нам з дитиною, просто не було на що жити. Періодично користувалась послугами кредиторів. 

Йшов час, наче все більш менш врегульовувалось, потім почалась війна… Коли почалося повномасштабне вторгнення, всі кредити були вже не потужні. Не опускаючи руки, все ж таки я закривала борги одні та брала інші, оскільки потрібно було оплачувати оренду, їжу і так по колу. Співмешканець втратив роботу, я була вагітна вдруге. Щоб зменшити стрес, який був пов’язаний з війною та кредитами, оскільки за кредити потрібно платити, а доходу не було, приймала багато заспокійливих ліків. Єдиний дохід який я отримувала це – соц.виплати, але всі кошти йшли на кредити. Згодом погіршилися відносини з чоловіком. Стрес з початком повномасштабного вторгнення, втрата роботи, фінансова криза, зобовʼязання – це все вплинуло на наші відносини, які потім зійшли нанівець. Його почало все дратувати, почалися обвинувачення один одного з приводу кредитної боргової ситуації.  Грошима допомагає дуже рідко і зовсім невеликими коштами, вистачає ледь на прожиття. Так я почала перекредитовуватись в інших мікрофінансовіх організаціях, звісно зверталась в банки щоб перекредитуватися в них з нормальним відсотком, але ні який банк не давав кредит. Мама допомогти не могла та й зараз не в силах, бо отримує пенсію та соц.виплати. Житло в них поки що безкоштовне, але вже хочуть зробити платним. Мама виїхала на початку війни 23.02.2022. Отримала статус біженця та водить сестру в спеціалізовану школу. В сестри аутизм та шизофренія, для її психічною стану лікар порадив виїхати, щоб не травмувати її психіку ще більше. В Польщі не в змозі працювати бо доглядає за сестрою. Фізично мама допомогти не може, а от інколи допомагає фінансово, для оплати оренди. 07.05.2024 сестра пройшла МСЕК та їй надали інвалідність ІІ груп (робоча). Хоча вона не може говорити, писати та навіть елементарно обслуговувати себе. Не змогли оскаржити рішення, бо сестра з мамою перебувала в Польщі.

У нас є будинок не переоформлений в аварійному  стані, в якому небезпечно находитися (відійшла стіна, прогнили всі балки і в будь-який момент може впасти дах).

Припинила оплачувати кредити приблизно із 01.02.2024, оскільки, просто вже не було за що їх платити. Є компанії, які пропонували реструктуризацію боргу, але у мене зараз немає ніякою фінансової підтримки, ще півроку назад, я б погодилась, можливо ще потрохи впоралася якось. Єдине, що пропонували  фінансові оранізації – продати майно, але, нажаль, у мене його немає. Колектори дуже сильно тиснули на мене, казали що може статися, якщо не оплачувати кредити і що в такому разі буде з дітьми. Телефонували до всіх знайомих та тиснули також на них. Примушували їх, щоб вимагали з мене гроші або позичили мені.
З часом у мене почалась депресія, також з’явилися проблеми зі сном. Почалися нервові розлади і зараз я пʼю ліки.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.