Історія 433

Моя кредитна історія – Великочоловіка Максима Андрійовича,  почалася з моменту мого навчання в університеті “Львівська Політехніка” на спеціальність “Інженерія програмного забезпечення”. Я переїхав зі своїм другом до Львова на орендовану квартиру. За деякий час навчання я зрозумів, що грошей, які давали мені батьки та брат, не вистачає. Також в цей період, так склалися обставини, що в мене з’явилась дівчина та відповідно зросла і потреба в грошах. Просити в батьків більше грошей я не наважився, тому вирішив вже сто відсотків знайти собі якийсь підзаробіток. Брат допомагав мені як тільки міг, але цього було мало, так як він єдиний на даний момент в сім’ї, хто має роботу. 

Я тоді був дуже щасливий мати дівчину і мені хотілося зводити її на каву, поїсти чи в кінотеатр, але на це все не вистачало грошей. Лиш в грудні цього року я став повнолітнім і я почав активно шукати собі роботу. Спочатку я пішов працювати офіціантом в невеличкий ресторанчик, але мені було там максимально складно та некомфортно, бо як виявилось – я дуже сором’язливий та поки ще не впевнений в собі хлопець. Плюс графік роботи був допізна, так як працювати я міг лише після пар. Далі міг би йти працювати вантажником, але у зв’язку з операцією, яку я мав в січні 2022 року, мені заборонено піднімати будь-що важке. Через цю операцію я маю достатньо обмежень, що мені можна робити, а що ні (всі хірургічні висновки додаю). 

У березні 2024 року я звернувся вперше по фінансову допомогу до банку. З першої спроби дали ліміт 30 000 грн. Я був дуже радий звісно, але як правильно чим більше грошей у тебе, тим більші стають і потреби. Через 21 день я вже мав повернути близько 28 000 грн. Тоді вилізти з цього кредиту дуже допоміг брат, але, на жаль, це все на що його грошей вистачило.

Після першого кредиту вже було трохи не по собі, але я все рівно наважився, так як гроші були дуже потрібні. Але я знав, що взяв ці гроші і мушу їх повернути точно в термін. Почало все кардинально мінятись на кредиті п’ятому чи шостому. Я відчував як ці борги просто поглинали мене та не давали спокою, я зрозумів, що чим далі, тим важче буде. Я весь час думав про них, з ними засинав та без них не просинався. Я дуже морально вразливий та знав, що сам з цим всім не справлюсь.

Я і мій брат намагались з ними спілкуватись, зв’язувались з кожною окремо, але все без результату. Я дивлюсь на 3й день протермінування, а борг вже у колекторів. Вони поголовно всі вперлися і слухати навіть не хотіли за якесь відтермінування боргу. Одним словом на зустріч вони йти не хотіли. Вони порушують всі соціально-правові норми і права людини. З самого ранку кожного дня їхні роботи безперестанку дзвонять до мене, до родичів та друзів. Їхніх номерів я не надавав, як і права дзвонити до моїх близьких. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.