Історія 429

Моя кредитна історія – Торпан Тетяни Миколаївни, почалася ще років одинадцять тому. В Приватбанку мені відкрили кредитну картку, яка мала бути мені помічницею, коли негайно потрібні були гроші. В 2013 році загинув мій брат, потрібно було їхати на поховання, грошей не було, тому зняла з кредитки. Сума там була невелика, але дуже виручила. Платила відсотки вчасно, спочатку було все просто. Потім захворів тато, діагноз рак. Призначили лікування, треба були гроші, перепозичила у знайомих. В 2014 батько помер, похорон також треба було робити, ще ті борги не віддала, вже знов треба гроші. 

Так у мене з’явилися перші кредити. Взяла в банку на рік 15 000 грн, потім взяла в ще 20 000 грн. Чоловік весь цей час вже приклався до чарки, хоч і працював, але гроші всі не приносив. В мене двоє дітей було на той час, треба зібрати до школи, комуналка, вдягтися дітям, їжа та дрібні побутові потреби, ще й кредит. Тут знову біда, померла бабуся в 2016 році, знов їду на поховання. Після смерті бабусі мама почала хворіти, спочатку операція на жовчному, потім інсульт, від якого вона не відійшла. 

В чотирнадцятому році старший син закінчив дев’ять класів та поїхав в Умань на навчання. Знов потрібні гроші, бо навчання платне. Чоловік ще гірше почав пити, гроші майже всі пропивав. Ще одну кредитку відкрила й скрізь платила лише відсотки. Пішла в ресторан на підробіток, працювала на підприємстві по змінам, після зміни – ресторан, і так по колу. Треба було зробити дитині випускний і їхати поступати. Чоловік нас покинув і поїхав в 2017 році, а тут вже треба випускний робити меншому сину. Беру ще один кредит.

Тут в 2018 році саме перед випускним помирає мама, знов їду на поховання. До того ж і сама хворіла весь цей час (сечокам’яна хвороба), постійно треба було пити різні препарати, їздити на огляд до лікаря. Життя стало нестерпним, дуже тяжко було з грошима. Я розуміла, що не потягу навіть відсотки, тому почала користуватися послугами мікрофінансових організацій, брала потроху в різних компаніях, щоб хоч на відсотки вистачало. Заробітна плата на підприємстві у мене була мінімальна. Паралельно шукала підробіток. З чоловіком не розводилася, бо боялася залишитися на вулиці, а в мене діти. Свекруха, хазяйка квартири, жила з нами. Ми ледь зводили кінці з кінцями. Вона пенсіонерка, на справді ні чим допомогти невзмозі. 

Коли менший син закінчив школу, навчати його десь не було вже можливості, тому він пішов працювати на підприємство. Старшого сина призвали до військ в 2020 році, навіть поїхати на присягу, треба було позичати гроші, бо моїх грошей ми не бачили, вони всі йшли на погашення відсотків. Старший прийшов, забрали меншого до армії. Я в цей час познайомилася з чоловіком, так вийшло, що я завагітніла. Ми зняли квартиру, в якій так і живемо досі. Свого житла в нього немає, але мала народитися наша спільна дитина. Почали думати про шлюб, але спочатку треба було розлучитися. Саме в цей час був локдаун, суди часто відкладалася, тому дитина народилася раніше, ніж я розвелася. Я попросила колишнього чоловіка, щоб він написав відмову від дитини, бо рідний батько хотів, щоб у сина було його прізвище. Колишній чоловік погодився, але сказав, щоб я виписалась з квартири. Я так і зробила. Потім почалась війна. Старший син після армії зразу поїхав в Польщу, а середній вже був на службі. Постійні переживання за нього + маленька дитина, та нав’язливі думки про кредити – зводили мене з розуму. Бо до цього часу, починаючи з літа 2020р., коли перестала платити по кредитам, в моєму житті не було спокою ні хвилини.

Коли народила дитину, мені рахунок ні в одному банку не хотіли відкривати, бо вже були відкриті виконавчі провадження. Навіть пакунок малюка не дали. Чоловік пішов добровільно захищати країну. У нього теж свої обов’язки, бо є дитина від попереднього шлюбу, також ще своїм батькам допомагає. Звичайно і нам з дитиною допомагає фінансово.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.