Історія 422

Моя кредитна історія – Пащука Сергія Івановича,  почалася  у зв’язку з тяжким фінансовим становищем, в результаті певних життєвих обставин.

Навесні 2023 року я зі своєю дружиною переїхали жити до м.Києва. Я знайшов роботу, зняли житло. Вартість оренди квартири становила 13 500 гривень. В червні 2023 року мені повідомили про підозру за ст.191 ККУ. Виникла потреба в послугах захисника, часті поїздки з Києва до Луцька для проведення слідчих дій, участі в судових засіданнях тощо. Для оплати послуг адвоката ми продали автомобіль, який був у власності дружини, але коштів все одно не вистачало. Разом з тим, на підприємстві, де я влаштувався були затримки з заробітною платою. Дійшло до того, що в нас не було коштів на прожиття, а потрібно було ще й сплачувати оренду житла. Дружина в мене інвалід ІІІ групи загального захворювання, її пенсія витрачається на купівлю ліків. В цей же період виникла необхідність в проведенні операції на очі для мами дружини, на проведення якої ми мусили допомогти (оскільки окрім пенсії в батьків дружини не має іншого доходу). 

До оформлення першого кредиту в мене були кредитні картки в Універсал Банк та ПриватБанк, по яких я вчасно вносив обов’язкові платежі. Перший кредит я взяв в серпні 2023 року в Ідея Банку, який погасив у березні 2024 року. Орієнтовно в цей же час я вперше скористався послугами мікрофінансової організації, взявши позику під акційні відсотки. Сплатив вчасно. В зв’язку з тим, що заробітну плату виплачували нерегулярно, а коштів на оренду житла, послуги адвоката не вистачало, почав оформляти позики в інших мікрофінансових організаціях, і вже у листопаді 2023 року я почав брати нові позики, щоб погасити попередні. Спочатку мені вдавалось повертати все вчасно, хоча відсотки були шалені  і робити це було вкрай важко. Але, щоб не порушувати умови договорів, в листопаді 2023 року ми продали ще одне стареньке авто 2000 року випуску, хоча коштів від його реалізації не вистачало на погашення заборгованостей. 

Так стались обставини, що у зв’язку з постійними затримками в виплаті заробітної плати, високою вартістю оренди житла, у січні 2024 року я переїхав з дружиною до Львівської області, який потягнув додаткові витрати, але й оренда житла в Львівській області становила 8000 гривень, що значно менше від вартості оренди в Києві. В цей період було найтяжче повертати позики. Спочатку оформляв пролонгації, але від цього заборгованість тільки зростала. Щоб погасити заборгованість, ми з дружиною здали в ломбард всі ювелірні вироби, які в нас були, але тієї суми виявилось недостатньо для повного погашення. На новому місці роботи  теж розпочались затримки з виплатою заробітної плати. І я надалі оформляв один кредит, щоб погасити попередній.  

В травні 2024 року помер мій брат, який проживав в м. Бориспіль Київської області і нам потрібно було організувати похорон, що призвело до додаткових витрат. В червні 2024 року я зрозумів, що не зможу погасити наявні в мене позики. Звернувся за допомогою до юриста, щоб домовитись про реструктуризацію заборгованостей і списання, або зменшення відсотків. Проте, кредитори на це не погоджувались та почали телефонувати батькам дружини, на роботу, знайомим, сусідам та людям, з якими я вже роками не спілкуюсь, а моє життя перетворилось на якесь жахіття. Це дуже великий моральний психологічний тиск. Про нормальний сон я взагалі забув, було дуже соромно перед рідними та знайомими. За один день лише до мене здійснювали більше ста дзвінків. Про мої кредити дізнались усі родичі та знайомі. Рідним телефонували та писали повідомлення, де мене називали шахраєм. Але найгірше було чути дорікання від знайомих та колег по роботі.

У моїй власності рахується автомобіль, який був викрадений в мене ще у 2010 році. В нас є дві дорослі дочки, у володінні яких є власне житло, проте, в них своє життя, і вони не мають змоги нам допомогти погасити позики. 

Мої батьки померли, коли я був ще не повнолітній, а батькам дружини вже більше 70 років, окрім пенсії більше ніякого доходу не мають. У червні 2021 року молодша дочка Анастасія придбала у власність квартиру в місті Луцьку. Допоміг їй в придбанні власного житла мій покійний брат, який на той час проживав сам. Так сталось, що його дружина та син померли від захворювання короно вірусом в кінці 2020 року. В них були збереження, за які вони планували придбати квартиру для сина. Будучи в розпачі, мій брат вирішив допомогти в придбанні житла своїй улюбленій племінниці. Оскільки з придбанням власного житла молодшій дочці допоміг мій брат, щоб було справедливо, у серпні 2022 року ми оформили договір дарування на квартиру, яка була в моїй власності на старшу дочку Вікторію, а житловий будинок – порівну між дочками.

У 2004 році я зареєструвався як фізична особа-підприємець. Господарську діяльність (роздрібна торгівля) проводив орієнтовно до 2010 року. Спочатку торгівля приносила прибутки, але в зв’язку з фінансовою кризою 2008 року, торгівля почала занепадати, і вже починаючи, орієнтовно, з 2010 року я діяльність не проводив. У 2019 році я був зняти з обліку як фізична особа-підприємець. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.