Історія 401

Моя кредитна історія – Чорнобай Олени Сергіївни, почалася з моменту, коли мій знайомий потрапив в автомобільну аварію в 2021 році. Він звернувся до мене з проханням позичити кошти, так як не хотів хвилювати батьків. Кошти були з кредитної картки ПриватБанку і ще збереження, які в мене були. На той час я сплачувала кредит «оплата частинами» за побутову техніку, так як переїжджала на нову орендовану квартиру.

 Кошти поверталися частково і їх не вистачало для закриття кредиту, нараховувались відсотки і тоді я відкрила ще одну кредитну картку. Кожного місяця  по графіку я сплачувала відсотки , але закрити картки повністю так і не вдавалося. Я розуміла, що це замкнуте коло, ти наче й живеш, ходиш на роботу, платиш за квартиру, але на більше коштів не вистачає. І я вирішила взяти кредит готівкою. Мені здавалось, що нарешті я бачу вихід із ситуації. Думаю  буду виплачувати цей кредит, нехай чотири роки, але все ж таки вже один. 

Для того щоб скоріше вирішити це питання я збираюсь їхати до Великобританії на заробітки. На початку лютого  2022 року я взяла з кредитної карти кошти на відкриття візи. Все йшло за планом, я заплатила за візу, купила білет до Києва на березень місяць, але 24-го лютого розпочалася війна. На пошту прийшов лист з повідомленням про закриття візового центру в Києві. Гроші ніхто не повернув, так як в контракті не була запланована війна. Так я залишилась в Україні ще з одним кредитом. Це був шок, ти не розумієш, що робити і що буде завтра. Я платила за оренду та виплачувала по кредитах, але  на цьому не закінчилось.

Батькові потрібно було робити операцію (гіперплазія передміхурової залози) і я знову повертаюсь до кредитних карток. Так весь 2022р. та 2023р. я гасила кредит готівкою і вже знову платила відсотки по всім кредитним карткам, а ще й жити за щось було потрібно. До батьків я звернутися не могла, так як вони пенсіонери і я їм повинна допомагати, а не вони мені. Дуже хотілось вберегти їх від зайвих переживань і я думала, що з усім впораюсь сама. Взагалі було соромно, адже я завжди казала, що в мене все добре і я маю заробіток, щоб забезпечити себе і допомогти їм. В очікуванні на те, що мені вже найближчим часом повернуть решту коштів, в липні 2023 року я вирішила звернутися до послуг мікрофінансових організацій. На перший погляд  мені здалося нічого страшного немає, береш, повертаєш і все. Але коли ти думаєш , що вже все повернув, тобі кажуть, що це були лише відсотки…Ти плідно працюєш, але не можеш собі дозволити витратити  на себе кошти. 

Я б і надалі все платила і шукала виходи з цієї ситуації, але моя нервова система не витримала останніх ракетних обстрілів в Дніпрі. На початку грудня 2023 року я виїхала закордон. В грудні я ще здійснювала виплати по кредитам. Коли я зрозуміла, що багато часу піде на те, щоб зробити документи, щоб влаштуватися на роботу, я  відправила на електронні адреси кредиторів листи з проханням увійти в мою ситуацію і надати якісь відстрочки  платежів або кредитні канікули, то всі відповіли що таких функцій у них немає. Я намагалась хоч з кимось домовитись, знову підписувала нові договори реструктуризацій, і знову ні кінця ні краю, мене почали продавати колекторам і тут сталося найгірше, чого я так боялась. Вони почали дзвонити моїм батькам, з якими я  не проживаю з 2007 року. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.