Історія 400

Моя кредитна історія – Воронової Олександри Олександрівни, розпочалася у 2018 році, коли я використала кредитну карту ПриватБанку для ремонту квартири свого тоді майбутнього чоловіка (нині колишнього). На той час ми обидва працювали, хоча його робота була неофіційною. Кредит було погашено до 2019 року. 

У березні 2019 року я завагітніла, продовжуючи працювати, тоді як мій чоловік залишив роботу. Я самостійно погашала кредити. У листопаді 2019 року я пішла в декрет і використала всі виплати на ремонт квартири, оскільки виникли проблеми з проводкою і балконом.

18 грудня 2019 року я народила через кесарів розтин, оплативши операцію кредитними коштами. Мій чоловік не працював, і я жила на кредити та допомогу батьків. У листопаді 2020 року я повернулася на роботу, але в червні 2021 року знову пішла в декрет.

У квітні 2022 року через війну ми з дитиною переїхали до Болгарії на півроку. Державної допомоги ми не отримували, тому що жили в пансіонному готелі. Усі витрати покривались кредитною карткою. З 19 грудня 2022 року я повернулася на роботу. Влітку 2023 року я взяла позику в мікрофінансовій організації для мінімального ремонту квартири через проблеми з каналізацією.

У жовтні 2023 року на роботі мене зобов’язали їздити до головного офісу у разі блекауту, що змусило мене зняти квартиру в Дніпрі. Це було викликано наближенням фронту до Першотравенська. Квартира в Дніпрі коштувала 8 000 грн на місяць, плюс 100% комісії рієлтору. Ми з дочкою заїхали в порожню квартиру і для покупки необхідних речей я взяла ще один кредит у мікрофінансових організаціях. Під час блекаутів купували павербанки та зарядні станції, щоб мати змогу працювати вдома.

Наразі я працюю в банку і живу в тій самій квартирі в Дніпрі. Донька повністю на моєму утриманні, і лише з березня 2024 року я почала отримувати аліменти на окремий рахунок. У квітні 2024 року я перестала платити за кредитами, оскільки зрозуміла, що сума платежів перевищує мою зарплату. Я не отримала жодних пропозицій від кредиторів, коли пояснювала своє важке фінансове становище. Від колекторів були лише образи та погрози. Кредитори телефонували моїм батькам, друзям і знайомим, ображаючи мене і розповсюджуючи неправдиву інформацію. Колишній чоловік також отримував погрози та вимоги позбавити мене батьківських прав.

Після розлучення я почала відвідувати психотерапевта через депресію, але у березні 2024 року припинила через брак коштів. Мій психічний стан залишився складним, я постійно на антидепресантах. Батьки більше не спілкуються зі мною через погрози колекторів, що додає мені відчуття пригніченості та сорому.

Я сподіваюся знайти вихід із цієї ситуації, покращити свою кредитну історію та повернути спокій у своє життя і життя моєї родини. Я готова працювати над реструктуризацією боргів і знайти фінансову допомогу, але потребую підтримки і розуміння.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.