Історія 357

Моя кредитна історія – Кобернюк Альони Володимирівни,  почалася з того, що катастрофічно не вистачало коштів на оплату комунальних,  оплату садочку, згодом навчання. 

Чоловік з 2016 року пішов з офіційної роботи у пошуках нової роботи та з більшою зарплатнею, але при стажуванні,  влаштуватись не вийшло. Я була вагітна і очікувала дитину. В 2017 році я народила, ми викручувались як могли, дещо допомагали батьки, соціальних виплат на дитину не вистачало. Але у батька чоловіка були проблеми зі здоров’ям, пережив операцію по заміні суглобу, внаслідок чого він отримав групу інвалідності, друга безтермінова. Після чого чоловік став більше приділяти уваги у допомозі батькові (операція, реабілітація та у побуті). Звісно пошуки роботи зупинились, почав підзаробляти так неофіційно, але все одно не вистачало. Потім ще у мами чоловіка виявили онкологічне захворювання. Чоловік почав частіше знаходитись у батьків та допомагати їм. 

Коштів вже не вистачало зовсім. Мої батьки пенсіонери і також мають проблеми зі здоров’ям, тому допомоги від них також не отримували. Вийшла на роботу після декрету, оформила дитину у садочок. Платити звісно потрібно було за все. Моя заробітна плата мінімальна і звісно не вистачало, почала користуватись кредитом. Заробітна плата не завжди виплачувалась вчасно, тому позичались гроші у знайомих, щоб виплати кредит по графіку, але ж їх також потрібно було віддавати. Чоловік все більше часу проводив з батьками. Потім COVID-19. Дитина вже сиділа дома, не ходила у садочок.   

В 2019 році мені ще запропонували кредитну карту з лімітом у 50 000 грн. у банку, з цього все і почалось. Найтяжчим кредитом – це всі мікрофінансові організації, тому що кожного дня ростуть відсотки, а щоб закрити кредит потрібно було взяти інший. 

Коли отримала кредитну карту, ніби почало все налагоджуватись, більш менш вистачало, але потрібно було вносити платежі. Звісно з моєї мінімальної заробітної плати не вистачало, бо її виплачували не вчасно, на щось розрахувати не було можливості. Щоб погасити заборгованість по кредитній картці, я звернулась до іншого банку за кредитом готівкою у 2021 році. Думала взяти на більший термін, щоб можливо було виплачувати. Спочатку брались невеликі суми, в районі 2000-3000 грн., щоб можна було закрити. Але потім брала більше, але вже повторно вже з більшими відсотками, які росли кожного дня. 

Дитина підростала, потрібно було її віддавати на розвиваючі гуртки для підготовки до школи, це звісно кошти. Одні кредити брала, перекривала іншими, відсотки росли. 

З батьками чоловіка я майже не спілкуюсь, навіть про хворобу його матері, дізналась випадково, почувши телефонну розмову. Все дуже приховували. Чоловік досі не може влаштуватись на постійну роботу, бо взагалі, майже постійно знаходиться у батьків та допомагає їм у побуті. Ще хочу наголосити, якісь документи, що освідчують ці події, надати не можу, так як я майже не спілкуюсь з ними, вони стали скритними від усіх і не бажають розголошувати будь-яку інформацію стосовно їхнього стану. На теперішній час в сім’ї працюю тільки я, маю самостійно забезпечувати вчасно всі сімейні та побутові потреби, але вже виснажена повністю і фінансово, і фізично, і психологічно.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.