Історія 344

Моя кредитна історія – Карпенко Вікторії Павлівни,  почалася ще у студентські роки. Перший кредит (розстрочку) я взяла на ноутбук для навчання, платила кожен місяць (отримувала стипендію та з вересня 2го курсу почала підробляти по вихідним). Заробляла на своє життя повністю сама, так як ми росли без батька і нас до університету виховувала мати, то вона одразу сказала у вас (я та моя близнючка) є варіант лише поступити на бюджет, так як контракт ніхто сплачувати не в змозі, і ми поступили. 

В 2010 році я влаштувалась на нормальну роботу. Кредит виплатила швидко за комп’ютер. Потім коли змінювали стипендіальну картку дали і картку кредитну, вона просто лежала, вже не пам’ятаю чому скористалась, але також робила щомісячні платежі. Познайомилась з чоловіком в 2013 році, заробляла добре на той момент. Потім дізналась, що вагітна і ми одружились. Коли пішла у декрет, не змогла сплатити місячний платіж, і це було дуже велике випробовування для мене, бо я звикла жити правильно, але коли отримала кошти з роботи  після народження доньки одразу  у 2014 році погасила картку. З чоловіком, нажаль, не склалось, були молоді, він хотів гуляти, то ж вічні сварки. В травні 2015 року я дізналась про зраду і пішла від нього. Тоді в перше в мене з’явились проблеми зі здоров’ям. Перші запаморочення, нестача повітря, втрата свідомості і калатало серце. В липні 2016 року в мене трапились перші панічні атаки, я працювала з психологом і врешті решт поборола їх. Десь з 2017 року я дізналась про мікрозайми, тому що на роботі постійно затримували заробітну плату, але я вчасно завжди все повертала. 

В 2019 році коли мій майбутній чоловік переїхав до нас з Одеси, ми дізнались, що я вагітна, і я була дуже щаслива, але на 6 тижні серцебиття не прослуховувалось (переробляли багато разів аналізи і узд), зробили медикаментозний аборт, але після цього настав крах мого життя, я не хотіла жити. Я звернулась до психотерапевта, повернулись панічні атаки. На роботі  я ховалась де завгодно під час панічної атаки, щоб ніхто не дізнався, але швидку таки часто викликали. З психотерапевтом працювала постійно, все частіше боліла голова та шия, а ноги не слухались, німіли руки , почав погіршуватися зір. Пила пігулки, які назначав психотерапевт та невролог. В лютому 2020 відправили на МРТ, мені поставили діагноз Розсіяний склероз швидко прогресуючий і знов панічні атаки, з якими я вже не могла впоратись. Мені  дали максимум 2-3 роки життя. З того моменту я повністю змінила своє життя, займалася собою, дитиною, раділа всьому читала багато, як вилікувати, бо я знаю, що це все в нашій голові і я сама своїми думками це привернула до себе. В липні 2020 року, рівно через рік після аборту, ми дізнались, що я вагітна. В цей час мені робили знов мрт з контрастом, і очагів стало більше в головному мозку, тоді сказали, що треба робити спино-мозкову пункцію. Коли народила молодшу доньку, була дуже щаслива, інколи також мінімально користувались мікрофінансовими організаціями, але все повертала вчасно. Ліна була неспокійною дівчинкою і я втратила свідомість біля 137 школи, коли з нею гуляла на 27 день після пологів (кесарів розтин). Симптоми наче повернулись, але не так, я знов почала працювати з психологом регулярно 2 рази на тиждень. Потім був лікар нутріціолог, який прописав мені великий комплекс на 3 місяці (біля 10 000 грн на ліки та добавки). Всі медичні довідки, що збереглися, я додаю.

Коли почалась війна, грошей не було зовсім, роботи в чоловіка не стало, бо вони не працювали і компанія розвалилась. На сьогоднішній день чоловік підробляє на роботі в логістичній компанії, але коштів не багато. Ми поїхали до Болгарії з дітьми, так як після обстрілу аеропорту 31.03.2022, старша донька злякалась, не виходила  з дому, почалась паніка, боялась машин і навіть ліфту. Там почалися постійні хвороби, що у Насті, що у Ліни, грошей не було, знов кредити.. те що чоловік міг скинути, все одно не вистачало, але теж все повертали, і так було до вересня 2022 року (повернулись ми в червні 2022). 

Дитині 1,5 року поставили діагнози затримку речового розвитку, аутизм та інше (але це під питанням, бо до 3 років ніхто не має права ставити такі діагнози, ми проходили обстеження, були на реабілітація, масажах, гімнастиці, робота з неврологом ліки та інше, що теж забирало дуже багато грошей). В жовтні мені поставили діагноз під питанням Рак Шийки Матки (дисплазія 4 стадії і дуже погані аналізи, потрібно було терміново робити операцію та брати біопсію. В Кліниці  Ван Клінік на Робочій лікар взялась за операцію, нам була необхідна сума 11 000 грн. тільки на операцію, а ще й реабілітацію, біопсію, та лікування ендометріозу. Ми позичили ці кошти  на операцію, чоловік себе вимотував працював, і в нього багато проблем із серцем, то я вирішила що все зможу сама. Так почались мої борги, з якими я не впоралась, бо нам було потрібно повертати гроші на картки, які були і це платив чоловік, оренду житла, підгузки, їжу, школу, лікарів, тоді це все чоловік сам тягнув. 

В березні 2023 року я повернулась на роботу в надії все закрити, але нічого не виходило, ці відсотки були жахливі.. і коли дійшло до того, що я хотіла/замислювалась над тим, щоб покінчити життя, панічні атаки були кожен день, я боялась що про це дізнаються, і коли сталась чергова панічна атака та істерика, не змогла працювати  та прийшла додому раніше.  Тоді все розказала чоловіку, йому на роботі позичили велику суму грошей, щоб закрити, а також і я взяла кредит в банку й всі мікрофінансові організації ми закрили. В жовтні 2023 виявилось, що ми не закрили один кредит таки, там набігли вже шалені відсотки, почала перекредитовуватися. В лютому 2024 року ми всією родиною захворіли грипом А.

Кредиторам постійно писала запити, офіційні листи на пошту з проханням реструктуризації, відповідь була НІ. Вони телефонують щодня всім. В березні, коли вони зателефонували бабусі, моє серце зупинилось, але це була панічна атака, я втратила свідомість, бабуся стара, її довели.. Після цього я стояла на 11му поверху і перекинула ноги через забор, але не змогла цього зробити, бо мої діти не винні в тому, що я своє життя зіпсувала. 

Я не хочу більше так жити, я чесно хочу сплатити гроші, але не можу, в нас немає таких сум, щоб одразу всім виплатити.   Я не звикла так жити, щоб бути винною в боргах, бо знаю що маю сплатити, бо я їх взяла. Наразі я не працюю з психологом, бо не вистачає грошей.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.