Історія 343

Моя кредитна історія – Михайленка Олександра Миколайовича,  почалася відколи мої батьки опинилися у безвихідній ситуації: тато вже не міг встати з ліжка, а мама, що доглядала його, зазнала погіршення свого здоров’я. Згодом їй було діагностоване онкологічне захворювання. На її лікування витратили неабияку суму грошей, яку довелося позичати усюди. Як ніколи раніше, я був змушений не тільки дбати про лікування батька і підтримувати маму, а й боротися за збереження родини, що розпадалася під вагою фінансових труднощів.

На жаль, моя мати померла першою, а через 40 тижнів після неї – і тато. Всі витрати на поховання я покривав кредитами, що змушувало мене брати додаткові позики. До того часу, як агресор вторгнувся у країну, я ще намагався впоратися зі своїми зобов’язаннями, стараючись уникнути будь-яких прострочень чи заборгованостей.

Проте з 24 лютого 2022 року все змінилося. Загроза збільшилася, а заробітна плата зникла. Мої друзі, які раніше мені допомагали, тепер вимагали повернення коштів. Збережені кошти моєї тещі витрачалися на щоденні потреби, а мій емоційний стан різко погіршився. Навіть під час масових атак зі сторони країни агресора, банки не виявили готовності піти назустріч і почали надокучливо телефонувати.

Моя доля як фізичного підприємця тепер схожа на порожній ліхтар, який тліє в хмарах смутку. Зароблених коштів не вистачає навіть на мінімальні сплати боргів, а лише постає вибір між тим, щоб накормити дітей або заплатити за комунальні послуги.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.