fbpx

Історія 305

Моя кредитна історія – Макаренко Дарʼї Сергіївни, почалася в 2021 році, коли в серпні 2021 року я народила першу довгоочікувану дитину. Мої пологи були складними та визначеними як патологічні. Ще під час вагітності був встановлений діагноз гіпертонії першої степені та прееклампсія під час пологів. Одразу після важких пологів в операційній мій стан погіршився і у мене виявили Covid-19. Місяць я лікувалась від коронавірусу в ізоляції і вже тоді частково брала кредит в банку на лікування, а в подальшому на відновлення здоров’я. Відновлення зайняло багато часу, сил та ресурсів.

З початком війни у лютому 2022 року я прийняла рішення виїхати з України з шестимісячною донькою. Ми виїхали в Італію, так як там далекі родичі запропонували безкоштовне житло. Брак коштів в іншій країні, відсутність роботи знову привели мене до кредиту у банку, який на той момент я частково закрила. 

У червні 2022 року я прийняла рішення повернулись в Україну, в надії забезпечити себе і дитину вже в рідному місті. Я намагалась знайти підробіток, але цей процес став надважким. І знову жила на допомогу по догляду за дитиною (860 грн/міс), заробітну плату чоловіка, яка не збільшувалась під час війни. Коштів дуже бракувало.

Однак вже в червні 2023 року я прийняла рішення знову вивезти дитину з країни, тому що травень місяць в Києві щоночі ми ховались від повітряних тривог та обстрілів. Я маю педагогічну освіту і мала надію, що зможу знайти підробіток як репетитор, однак спроби викладати онлайн або офлайн завершувались за кілька занять. 

До мікрофінансових організацій я вперше звернулась вже в липні 2023 року, коли закрити кредит у банках вже не змогла, про повернення боргів родичам взагалі мова не йшла. Частину грошей я витрачала на закриття попереднього кредиту, а іншу на життя. 

В кінці червня я прийняла рішення повертатись до Києва та пробувати шукати підробіток вдома. На жаль цей місяць я загнала себе в ще глибшу «боргову яму», так як продовжувала переоформлювати кредити на різні суми, щоб уникати нарахування відсотків. 

Я оформила з вересня 2023 року дитину до комунального дитячого садочка в Києві і вірила, що вона буде ходити до дошкільного закладу, а я в цей час буду працювати і зможу впоратись із боргом. Як буває перший досвід дітей в садочку – моя дитина захворіла, я три тижні провела з нею вдома. Мені відмовили у всіх віддалених роботах, бо я вчасно не могла приєднатись до обов’язків. 

Із жовтня 2023 року я не маю змоги вже ні перекредитуватись, ні заробити достатньо грошей для того, щоб якнайшвидше закрити борги, на жаль. 

Щодня мені надходить більше 100 телефонних дзвінків, смс повідомлення про якісь незрозумілі способи стягнення боргу. Мені навіть важко знайти роботу онлайн, тому що я не розумію чи телефонує мені роботодавець, чи оператор мікрофінансових організацій з одним і тим же повідомленням про борг. Морально я зневірилась і дуже виснажилась від того, що не маю достатніх ресурсів для вирішення усіх моїх кредитних питань. Мій фізичний стан, на жаль, на межі депресії. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2023 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.

Отримайте безкоштовну консультацію

Деталі справи

Потрібна термінова допомога?

Зателефонуйте