Історія 296

Моя кредитна історія – Лепихіна Артема Володимировича, розпочалася через повномасштабне вторгнення в Україну, адже як наслідок я втратив комфортне життя, основну роботу та стабільний дохід. Моєю основною діяльністю було проведення ремонтів квартир “під ключ”. 25 лютого 2022 року, зумовлений наступом ворога, я виїхав з Києва до Чернігівської області, де мешкали мої знайомі. Повернувшись до Києва близько 10 квітня 2022 року, я розраховував допомагати волонтерам у відновленні міста, але, на жаль, таких як я, було багато, тому мені сказали “чекай”. Я вирішив взяти авто в оренду та працювати в службі таксі, розглядаючи це як єдиний спосіб заробітку, адже маю водійські права з 2004 року та водійський досвід. Усі свої заощадження я вклав в оренду авто. Жити у такій ситуації, коли йде війна, а кількість замовлень у місті обмежена, до того ж з космічними цінами на пальне – нелегко. Я прокидався о 5 ранку і приходив додому до 22:00, але потім комендантський час продовжили до 00:00, і бувало, що я запізнювався і доводилося ночувати в автомобілі, адже військовослужбовці не пропускали. Потім мені запропонували взяти авто в оренду з опцією викупу, і я погодився, розраховуючи на перший мікрокредит. Працюючи, я спромігся покрити витрати, але потім почалися дрібні поломки машини, витрати на які я також покривав кредитами. 

Приблизно 15 липня 2022 року моє рідне місто Нікополь почали сильно обстрілювати, а там залишилася моя хвора мама. Я запропонував їй переїхати до мене в Київ для безпеки. Моя мама прибула до мене 20 серпня 2022 року, жила окремо у кімнаті, а я знову погашав кредити та продовжував їх, навіть бравши ще більше, бо це виглядало дуже спокусливо. Непомітно список кредитів став рости, але поки суми були невеликі, я справлявся.

Оренда двох житлових приміщень стала тяжкою, а робота без вихідних поступово погіршувала моє здоров’я. Крім того, витрати на лікування також не обходили мене стороною. Коли мама виїхала в Нікополь 19 листопада 2022 року, я вже був в глибоких фінансових проблемах і не міг витримати тягар витрат на авто. 

Новорічні свята принесли нову поломку автомобіля, і знову довелося брати кредит. Після аварії 13 лютого 2023 року, я залишився без роботи і знову взяв кредит, щоб купити інше авто. У процесі роботи в службі таксі я також витратив гроші на юридичну компанію, яка захищала мої права у суді стосовно аварії, але ми програли і гроші пішли на марне. Уже восени я продав битий автомобіль, щоб хоч якимось чином розрахуватися з власником. 

Близько 5 лютого 2024 року я отримав перше прострочення платежу. Близько 30 кредитів були розписані майже на кожен день, деякі навіть співпадали 2-3 рази в день. Я не зміг продовжувати оплачувати тіло кредиту та високі відсотки, адже суми стали непід’ємними. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.