Історія 273

Моя кредитна історія – Слободяник Лариси Анатоліївни,  почалася в той період, коли мій чоловік захворів на рак 4 стадії. Його лікування та операція коштували захмарних 15 000 доларів, тому я була вимушена взяти кредити, аби врятувати свого чоловіка, оскільки я отримувала незначну заробітну плату. 

Спершу я позичала гроші у своїх знайомих, а коли стало й цього не вистачати, то я звернулася до банків. Їх реклама закликала звернутись до них, обіцяла низькі відсотки, переконувала, що я все зможу виплатили, а якщо будуть проблеми – допоможуть пролонгувати або відстрочити сплату і, я повірила, бо іншого виходу я не бачила, тому і оформила у них кредит, аби сплатити наявні борги перед людьми. 

У той же час, моя мати захворіла на рак головного мозку, що додатково збільшувало мої витрати. У 2018 вона померла (свідоцтво про смерть додається), тому я оформила додатковий кредит, аби покрити витрати, пов’язані з її похованням.

До 2019 я поступово виплачувала взяті на себе зобов’язання, однак рецидив хвороби чоловіка призвів до того, що я знову вимушена була брати кредити. Оформивши нові зобов’язання я сподівалась, що все зможу виплатити, оскільки працювала, а отже шляхом жорсткої економії, змогла б здійснювати планові платежі. Проте все змінилось, коли моя дочка захворіла і потребувала операції, коштів на яку, я зовсім не мала. Наприкінці 2020 року я поховала свого чоловіка (свідоцтво про смерть додається). Сума боргів постійно зростала і  я не знала, як вибратись з настільки складного становища.

Кредитори почали телефонували, погрожували, вмовляли брати кредит у іншій мікрофінансовій організації аби закрити їх борг, і розуміючи, що мені немає на що жити – я, погодилась на їхню пропозицію та оформила додатковий кредит для перекредитування.

Моя донька на той час вийшла заміж й народила дитину, я мала теж допомагати їм, так як чоловік покинув її ще до народження дитини. Аби віддати хоча б частину боргів я була вимушена продати квартиру. Коштів лишилося на купівлю лише маленької однокімнатної кватири, де зараз живе донька із онуком. 

Згодом я вийшла заміж, але чоловік теж потребував лікування й знов треба було багато грошей. Нові кредити. 

Згодом я зрозуміла, що витрачаю кошти не на допомогу власній доньці та своє проживання, а на покриття кредитів, проте їх сума все одно не зменшувалася, кредитори почали тиснути, погрожували, що відберуть житло, виженуть на вулицю. Перестала повністю виплачувати кредити півроку тому, так як чоловік наразі служить, нічим допомогти мені не може фінансово. Донька не працює, а маю забезпечувати сама її родину.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.