Історія 258

Моя кредитна історія – Затонської Крістіни Антонівни (члена багатодітної родини, відповідно до Посвідчення серія БС № 382275, виданого  Управлінням соціального захисту населення Гайсинської РДА від 30.08.2023) (додається), почалася орієнтовно з 2012 року.

Брати кредити, мене змусили тяжкі життєві обставини. Я маю чотирьох діток і щоб їх одягнути, прогодувати, відправити в школу, моєї заробітної плати іноді не вистачало. Тоді мені здавалось це зручно, коштів не завжди вистачало, щоб щось купити. Так як ми, з чоловіком пішли на орендовану квартиру, потрібно було все купити. В селі складно знайти роботу, але якісь підробітки були. Чоловік працював в лісі, щоб заробити на дрова. Я їздила на сезоні роботи (полуниця, яблука), але це могло бути раз, чи два на місяць. Так і почала брати кредити, але завжди старалась платити вчасно.

Найтяжчими були кредити у мікрофінансових організаціях, так як тоді, коли в мене почались прострочки, бо вже нічим було платити, я брала один кредит, закриваючи інший. 

До 2020 року я офіційно не працювала, була в декреті. В 2020 пішла на роботу, отримувала там 3500 грн, і з них сама сплачувала податок. Потім в липні 2021року, влаштувалася на іншу роботу, продавцем, там була трошки більша заробітна плата, однак коштів все одно не вистачало на все. Цей весь час, я брала кредити, але повертала все. 

З 1 січня 2022 року старша донька пішла вчитися, потрібно ще за навчання платити. Чоловік їздив на заробітки,  але теж втратив роботу, у зв’язку з початком війни. Його почали визивати до військкомату і на медичному обстеженні виявили туберкульоз. Все впало на мої плечі. Він лікувався, а я сама все тягнула, як могла. Ще й в цей час в мами, виявили страшну хворобу (рак крові і лімфома). Лікування мами теж потребувало коштів. Постійно перекредитовувалась. Остання моя оплата була 2 лютого 2024 року. 

Раніше я просила в кредиторів, щоб зупинили ці проценти, які зростають, пояснювала всі обставини, але вони пропонували такі умови, що це не давало мені змоги погасити, а я влазила ще в інші кредити. Вони постійно дзвонили до мене, до родичів, зовсім до чужих мені людей, говорили їм що я їх поставила своїми поручителями. Ці люди приходили до мене на роботу і з’ясовували стосунки. Коли на мене так тиснули, я не витримувала, і знову брала кредити, щоб закривати попередні. Я себе відчуваю у безвихідному положенні. Я змушена звільнитись з роботи, покинути своїх діток на чоловіка, так як він поки не працює, і їхати в пошуках роботи. Іншого виходу не бачу. Коли за спиною такий борг, розумієш, що ніхто тобі не допоможе, ще й хворі батьки. Не можу  зосередитись на роботі, співробітники це помічають і запитують, про що я завжди думаю, не можу повністю віддаватися сім’ї, дітям. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.