Історія 25

Моя кредитна історія – Мошківського Олега Владиславовича (особи з інвалідністю 2 групи, відповідно до Посвідчення серії Є No 012331, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому від 04.09.2020 року (додається), розпочалась з дрібних споживчих кредитів, які вимушений був брати
для оплати комунальних послуг, харчування, ліків та інших потреб, які я не можу
назвати розкішшю, а є просто необхідними речами, однак мені вдавалось все вчасно
сплачувати та уникати простроченої заборгованості до моменту настання війни в
Україні.

Саме тоді розпочалась моя боргова яма: після отримання поранення та хвороби під час виконання службових обов’язків перебуваючи в зоні АТО, перенесення реанімації
– був змушений звільнитись з лав Збройних сил України за станом здоров’я. Всі виплати в грошовому еквіваленті, які надала мені держава при звільнені, були витрачені на лікування моє хвороби.

У травні 2017 року відбувся рецидив хвороби, результат – перенесення другої
реанімації. Лікування хвороби (хіміотерапія), проходження дорогих аналізів – передувало дуже великих затрат по коштах (в період 2017 – 2019 року я пройшов три хіміотерапії). На той момент державних програм на проходження хіміотерапії за моєю хворобою ще не було (препарати не були сертифіковані в Україні), тому
дороговартісні ліки необхідно було закуповувати за власний кошт. Деякими сумами допомагали рідні та близькі, бойові товариші, знайомі – проте цього не вистачало, через що я був змушений звернутись до послуг мікрофінансових організацій.

У той же час мені надійшла пропозиція від однієї з мікрофінансових організацій, що закликали мене оформити у них кредит, пообіцявши низькі відсотки, переконували
що я все зможу виплатили, а якщо будуть проблеми – допоможуть пролонгувати або відстрочити сплату і, я повірив, бо іншого виходу в мене не було.

Проте як виявилось кредитори вперто брехали, а потім нещадно збільшували та збільшували відсотки.
Телефонувати, погрожувати, змушували оформлювати кредит у інших організаціях,
аби лиш погасити їх заборгованість, і я не витримуючи всього цього натиску, бідності, погіршення здоров’я погодився на оформлення кредиту у інших мікрофінансових організаціях.

До 2019 році я намагався триматись на плаву, пенсія та заробітна плата (мінімальна),
підзаробіток – дозволяли сплачувати, хоч і не без проблем шляхом перекредитування, закриття та відкриття нових кредитів.

Проте у грудні 2019 року відбулось чергове погіршення мого стану здоров’я, тому знову було закуплено за власний кошт дороговартісні препарати.

У зв’язку з цим коштів ледве залишилось на прожиття, а кредитори лише продовжували тероризувати мене та мою родину: телефонні дзвінки з погрозами мені, рідним та близьким, моїм знайомим, співробітникам, сусідам.

Безперервні телефонні дзвінки на роботу (військову частину) за номерами телефонів міського зв’язку Державного значення до чергової служби, ще несуть цілодобове чергування.

Саме тоді я зрозумів, що більше не маю змогу виплачувати ці шалені відсотки та штрафні санкції, я залишився в борговій ямі, де, на жаль, перебуваю і зараз.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.