Історія 241

Моя кредитна історія – Кучеренко Вікторії Вікторівни,  почалася у зв’язку з складною життєвою ситуацією. Вже 19 років я хворію на цукровий діабет, з кожним роком з’являється все більше ускладнень. Щомісячно я витрачаю чималу суму коштів на лікування та обстеження. В мене не було постійного місця роботи та стабільного доходу, тому доводилося шукати підробіток в інтернеті, так як фізично мені дуже важко працювати. Мої батьки – пенсіонери, які також потребують постійного лікування. Вони  завжди допомагали мені в міру можливостей, проте цього виявилось недостатньо. 

В 2015 році ми були вимушені переїхати з окупованої території Криму до родичів на заході України, при цьому покинувши майже усе нажите майно та нерухомість. А з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році наше становище тільки погіршувалось. На фоні постійного стресу мій зір почав різко погіршуватись, показники цукру в крові були високими, інсуліну було недостатньо, почалось інтенсивне випадіння волосся та проблеми зі спиною. 

У вересні 2022 року я знайшла підробіток онлайн, який дозволяв мені частково задовольняти базові потреби. Невдовзі, після мого дня народження, я ненароком втратила сумку, у якій були усі мої збереження готівкою. Речі вдалося відшукати, проте кошти було втрачено. В листопаді цього ж року, у відчаї та без відома родичів, я наважилась на оформлення позики до зарплати. Я розраховувала на майбутній заробіток, але роботодавець постійно затримував виплати та відмовлявся чесно оплачувати мою працю. Без постійного джерела доходу, я була не в змозі виконувати зобов’язання перед кредиторами, і могла розраховувати лише на соціальні виплати по інвалідності. Постійний тиск, дзвінки, листи та погрози з боку кредиторів викликали у мене страх та панічні атаки. Колектори без кінця телефонували усім моїм родичам, які почали звинувачувати мене, начебто я навмисне передаю усім їх особисті дані. Усі відвернулися від мене, навіть друзі почали мене зневажати. Через це я була вимушена позичати кошти у борг та перекредитовуватись, щоб закривати минулі позики або сплачувати відсотки. 

В березні 2023 року мій роботодавець заплатив мені всього 20 гривень за виконану роботу у лютому і я прийняла рішення про звільнення. Я втратила будь-яку можливість вносити оплати по кредитам, намагалась знайти спільну мову з колекторами, просила про зупинення нарахування відсотків та реструктуризацію боргу. Але це викликало лише більше погроз мені та моїм близьким. Я почувала себе розбитою, покинутою та безпорадною. В голові почали з’являтися думки про самогубство…

Декілька місяців я шукала роботу, і у червні 2023 року я влаштувалась на офіційну роботу продавцем в зоомагазин. Розуміла, що мені буде фізично тяжко працювати, але це був єдиний вихід. Я гадала, що тепер зможу впоратись з боргами, проте заробітної плати і по сьогодні вистачає лише на оплату проживання, харчування та ліків. Адже відсотки  по кредитам продовжують накопичуватись, роблячи суми просто непідйомними.

 В жовтні 2023 року моє здоров’я продовжувало погіршуватися і мені довелося лягти у лікарню на стаціонар. Лікарняні виплати по непрацездатності не покривали моїх витрат на лікування. Я продовжувала звертатись до кредиторів з проханням лояльного закриття боргу. В січні 2024 року один з кредиторів пішов на поступки і запропонував сплатити  лише тіло позики, на що я погодилась. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.