Історія 235

Моя кредитна історія – Літвінової Оксани Іванівни (внутрішньо переміщеної особи, відповідно до Довідки №5105-5002626672 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.03.2023) (додається),  почалася з початку повномаштабного вторгнення. Ми з сім’єю  перебували вдома, на лівому березі Херсонщини. Це були дуже складні часи нашого життя! Чоловік втратив роботу. До того ж і в зв’язку з окупацією почався сильний дефіцит продуктів. Жили на пенсію матері. Ліки не знайти ніякі, тим паче антидепресанти, які я з дитиною приймали. Між собою розмовляли з   обережністю, і пошепки.

Виїхати не могли, бо мали свекруху інваліда, вона не транспортабельна була. Дуже слабка.  Воєнні стали грубіше відноситись до людей. Я з сім’єю теж були в страшних ситуаціях… Їхавши в машині, ми попали під обстріл одного будинку, як вижили – не знаю! Осколки полетіли нам по машині, поруч також осколками пробило залізні ворота людей.

Потім, їх спецназ приїхав до мого сусіда, колишнього підполковника, а той вже виїхав закордон, в результаті мене взяли на приціл, снайпер, поки  їх керуючий розмовляв зі мною. Думала не виживу… Як потім виявилось, їм треба був автомобіль, який стояв біля двору.

Тому ми зрозуміли, що більше немає сил терпіти, свекруху відвезли поруч до родичів, а самі зв’язались з волонтерами і ті допомогли нам виїхати звідти. Я з сином приїхала в Польщу, пару днів побули в лагері для біжанців і поїхали назад в Україну. А чоловік за кордон, працювати. Ми мали з собою трохи грошей, тому зняли житло в Одесі і жили там. В сина невроз, тому він там ходив до психолога і ми лікувались у невролога. Потім нам фінансово стало важче. Чоловік став заробляти мало, мені інколи приходилось брати мікрозайми, та я всі їх вчасно повертала. 

В жовтні 2023 року ми приїхали в Херсон, бо в Одессі вже не мали змоги знімати житло, а в Херсоні мені дозволили пожити якийсь час безкоштовно. В Грудні 2023 року, моя ситуація погіршилась, почались великі фінансові проблеми, в мене посипались зуби, я змушена була брати знов мікрозайми. Працювати не могла, бо син з неврозом і в нього часто панічні атаки, я маю бути завжди поруч. Чоловік нас кинув з дитиною, перестав допомагати фінансово. Міг вислати 2-4 тис.гр. в місяць і все. 

Дому – немає, його там ще й від дамби затопило. Друзів – немає, роз’їхались, загубились. З чоловіком  майже розлученна (він знайшов іншу особу), суд буде в квітні 2024 року.  

Кінець січеня 2024 року остаточно перестала сплачувати по кредитах. 

Докучають дзвінками мене і сина (14 років), в нього невроз і він постійно перебуває на антидепресантах. З кожним днем зростає напруга, дзвінки від колекторів відображає, як можливий дзвінок від шахраїв. Зараз знаходжусь в підвішаному стані. Майже не сплю, виснажена постійними думками про теперішне важке наше з сином становище. Про майбутнє, думок взагалі немає. Про минуле, волосся дибки стає, як згадаю. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.