Історія 222

Моя кредитна історія – Писаренко Валерії Анатоліївни, пенсіонерки за віком (відповідно до Пенсійного посвідчення серії ААІ № 005491 від 30.06.2015 року, виданого Пенсійним фондом України (додається)), розпочалася через пандемію коронавірусу і у мене почалися серйозні фінансові проблеми. Грошей не вистачало ні на що. А мені потрібно сплачувати за комунальні послуги, крім цього я фінансово допомагаю своїй матері, адже вона не в змозі утримувати себе.

Оскільки мого доходу не вистачало, щоб покривати всі витрати, мені довелося взяти позику в мікрофінансовій установі. Спочатку все йшло добре, я вчасно сплачувала і успішно закрила цю позику. Однак, в силу певних життєвих обставин, ця позика не стала останньою. За неї пішли нові. 

Через те, що в мікрофінансових установах великі відсотки і велику кількість моїх кредитів в них, не могла вже закривати всі позики вчасно. Щоб хоч якось зарадити ситуації, що склалася, брала нові кредити, щоб закрити старі. 

Справа з кожним днем погіршувалася і настав момент, коли я вже не була в змозі виплачувати за кредитами. Для того, щоб закрити всі свої борги я намагалася взяти кредит в банку, але мені скрізь відмовляли, адже у мене погана кредитна історія.

Найгірше почалося тоді, коли мені почали телефонувати колектори з вимогами негайно віддати всі борги. Дзвонили не тільки до мене, а й до моїх рідних, близьких, на роботу та просто моїм знайомим. З початком війни на території України, ситуація ще більш погіршилась і що робити далі, я вже не знаю.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2023 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.