Історія 218

Моя кредитна історія – Петруся Сергія Миколайовича, почалася ще з 2004 року. Тоді я оформив кредит на велику для себе суму, так як перебував у шлюбі, були маленькі діти, дружина не працювала, я утримував всю родину, а заробітної плати на все не вистачало. Також ми брали гроші для поховання тестя, який помер у 2005 році.

Коли через декілька місяців помер мій батько, я був вимушений взяти другий кредит.

Так потрошки я виплачував ці кредити й утримував сім’ю. Працював зранку до ночі, аби віддати борги вчасно. В цей час дружина почала мені зраджувати, тоді ми вимушено розлучилися й я лишився сам на сам із кредитами. Ми продали трьох кімнатну квартиру.

Я купив собі кімнатку, аби десь жити й працювати. Все почалося налагоджуватися, я працював, платив кредити стабільно вчасно. 

Коли моя мати захворіла, мені знов знаходилися кошти й я взяв ще кредити. Я почав працювати охоронцем подобово, аби частіше бути поруч із мамою. Так я почав оформлювати кредити у мікрофінансових організаціях, так як гроші на ліки треба були терміново. Згодом я продав свою кімнатку, переїхав до мами жити повністю. Лише деякі борги вдалося закрити. 

Аж знов нова біда, я в себе вдома впав й зламав ліву ногу, діагноз: відкритий перелом голеностопа. Операція була призначена на 18.02.2021 року. Я знов взяв кредит у банку, втратив роботу й повністю не міг виплачувати будь-які кредити. Мама була досі на паличках, я на милицях, життя просто стало страшним сном. Допомоги не було чекати звідки, так як після розлучення дорослі сини від мене відвернулися зі словами, що ми не зберегли сім’ю. 

Як тільки нога зрослася, я знов пішов на роботу. Погрози від кредиторів щоденні. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2023 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.