Історія 215

Моя кредитна історія –  Бутенко Діани Сергіївни, почалася з декілька років тому.  Роботу з малою дитиною знайти було дуже важко, але з надією на кожне “Ми вам перетелефонуємо” від роботодавців, мала надію згодом вийти на роботу. Чоловік на даний момент безробітний так, як являється студентом очної форми, деякі підробітки в вільний від навчання час, та цього було замало. Батьки живуть на зарплату батька, мама інвалід другої групи, фінансової допомоги в них просити не було сенсу. 

Я почула про мікрофінансові організації та вирішила взяти перший займ, який був витрачений на купівлю продуктів, з надією із підробітків чоловіка віддати в кінці місяця. Але вийшло так, що заробіток він втратив. Друзі і знайомі вже чим могли допомогли. 

Не опустивши руки, в надії все ж виплатити борги, я закривала одні і брала інші, щоб перекрити попередні. Коли зрозуміла, що вже погрузла в цих кредитах, я намагалась якось домовитись, але на зустріч мені ніхто не йшов. 

З початком війни на території України, ситуація стала ще складнішою, я так і не маю роботи і як виплачувати кредити взагалі вже не знаю. Найбільшим страхом на той час в мене було те, що колектори дзвонитимуть моїм батькам. Батьки, на жаль, мають не зовсім міцне здоров’я, і дуже люблять мене. Я робила все, щоб вберегти їх від лишніх хвилювань. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2023 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.