Історія 193

Моя кредитна історія – Сарган Світлани Вікторівни, розпочалась в 2005 році я народила довгоочікувану дитину, але так сталося, що хлопчик народився з вродженою вадою, хвороба Гішпрунга. Перші 3 роки хвороба не прогресувала, а потім почалися страшні і неспокійні дні. Хвороба почала давати про себе знати все частіше. Ми практично були невиїзними з лікарні, кожних 10-15 днів дитині вводили наркоз для процедур. І настав час коли лікарі сказали, що треба робити операцію. А благодійних таких операцій по цій хворобі вони не роблять. І треба 80 000 грн. За всі роки пішло багато грошей на ліки, дитину треба рятувати. Таких грошей я не мала і позичити немає в кого, ось і довелось звертатись до банку. Операцій було дві з інтервалом в шість місяців, довгі і тяжкі були реабілітації. Мій чоловік не витримав цього всього запив і покинув мене з дітьми. 

Спочатку допомагав нам фінансово, а в минулому році теж отримав інвалідність і перестав нам допомагати. Залишившись без підтримки в цьому році я не взмозі здійснювати платежі і з березня місяця я не роблю проплати за кредитами. Так як живу на соціальну допомогу по догляду за дитиною інвалідом. Банки і колектори почали телефонувати моїй мамі, сусідам і навіть вчителям до школи. В школі змінилось ставлення до моїх дітей, мовлячи, що через вашу маму ми не виспалися, бо колектори телефонують ночами і вимагають гроші. Із сусідам теж саме. Як телефонують колектори я ховаюся в тихе місце від людей щоб їм відповісти і попросити щоб не телефонували моїй мамі і сусідам і пообіцяти, що все проплачу.  

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2023 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.