Історія 142

Моя кредитна історія – Гаріб Альбіни Сергіївни, почалась у 2018 році, я виїхала в іншу країну,в якій  я вирішила розпочати свою власну справу. Так як коштів у мене не було я вирішила взяти їх вборг у своїх знайомих.

        Через два місяці бізнес прийшлось закрити, але кошти вже були вкладені і назад повернути їх не вийшло. Жити на щось потрібно було і вирішила збільшити кредитний ліміт на своїй картці, банк його не дав такої можливості і вирішила відкрити аналогічну карту в іншому банку. Коли прийшов час народжувати я повернулась в Україну. Вагітність через яку я вже не мала змоги працювати,і  початок  пандемії,  призвели до ще більших витрат з кредитних карт, так як інших коштів у мене не було. 

       З батьком дитини ми не спілкуємось, фінансової підтримки від нього ніякої не було. Згодом у мене народився син, що знову ж таки спричинило збільшення витрат. Виплати були,але з них я гасила відсотки бо боргах.  Я відкрила ще одну карту для того щоб гасити відсотки на інших кредитках я навіть і не помітила як я опинилась в борговій ямі. Восени 2022 року я дізналась про мікрозайми і вирішила взяти один, з нього я закрила відсотки в банках. 

       Через декілька місяців мої знайомі,в яких я брала кошти в борг, нагадали мені про те що кошти вже довгий час не повертаються. В мене не було іншого виходу як знову взяти мікрозайм, так як люди вимагали щоб я повернула їм кошти.

       До цих пір я знаходжусь в дикреті, в зв’язку з війною в нашому місті не працюють дитячі садочки і мені немає з ким залишити дитину. Мені доводилось брати нову позику для того щоб погасити іншу,до березня 2023 року я ще намагалась якимось чином це тягнути, але я пропустила декілька платежів по мікрозаймам і мені почали дзвонити колектори та всілякими способами на мене тиснути.  Я зрозуміла що сама я не впораюсь та що мені потрібна допомога.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.