Історія 548

Моя кредитна історія -Перевезій Оксани Іванівни розпочалася у 2010 році внаслідок складної життєвої ситуації. На той момент я проживала одна з двома доньками. Старшій доньці було 22 роки, вона закінчила коксохімічний технікум і перебувала у постійному пошуку роботи через відсутність достатнього досвіду за спеціальністю. Молодшій доньці було 17 років, вона навчалась у 11 класі загальноосвітньої школи.

Мій чоловік був громадянином Росії, проживав у місті Норильськ, де мешкала його колишня сім’я — дружина та троє дітей. Я неодноразово просила його переїхати жити до України, однак він відмовлявся, оскільки мав стабільну роботу в Норильську та підтримував дві сім’ї, відвідуючи нас лише раз на рік у відпустку. Матеріальна допомога з його боку була незначною, тому забезпечувати двох дорослих доньок доводилося самостійно.

Діти народжені в моєму першому шлюбі. Після розлучення з першим чоловіком, який також є громадянином Росії, я подала позов на стягнення аліментів. Проте він злісно ухилявся від їх сплати. Лише пів року, коли його зобов’язали працювати, надходили незначні суми, які після конвертації в гривню становили копійки.

Забезпечення доньок потребувало значних коштів: оплату навчання молодшої доньки в медичному коледжі, а згодом — у медичному університеті, витрати на одяг, проїзд до Запоріжжя, оплату житла, сесій, методичних матеріалів тощо. Моя заробітна плата охоронниці була недостатньою.

Крім того, я мала серйозні проблеми зі здоров’ям. Працюючи на промисловому підприємстві в Кривому Розі, я часто хворіла — до 10 лікарняних на рік. Мені було встановлено діагноз «бронхіальна астма», і будь-яке переохолодження призводило до госпіталізації. Я змушена була постійно купувати ліки та проходити стаціонарне лікування, що спричиняло додаткові фінансові труднощі.

У зв’язку з цим я почала користуватись кредитними картками ПриватБанку та ПУМБ, кредитну лінію якого було відкрито разом із зарплатною карткою на підприємстві. Одночасно зростали комунальні витрати. Порадившись із чоловіком, ми вирішили продати квартиру та придбати приватний будинок. Отриманих коштів від продажу квартири не вистачало, тому чоловік надав відсутню суму. У липні 2012 року ми придбали будинок. Після цього чоловік повернувся до Росії, а я з молодшою донькою залишилась проживати в новому будинку. Старша донька поїхала до рідного батька в Росію і проживає там донині.

Певний період усі кредитні зобов’язання виконувались вчасно.

Найскладнішим виявився кредит, взятий в банку у 2018 році. Банк на власний розсуд збільшував кредитний ліміт, а кошти постійно були потрібні, внаслідок чого сума зросла. Подана мною заява на кредитні канікули була відхилена.

Саме цей кредит спричинив подальші перекредитування, оскільки я отримувала лише мінімальну заробітну плату та мала інші кредитні зобов’язання. Останнє звільнення з роботи негативно вплинуло на мою кредитну історію. З того часу я була змушена оформлювати нові кредити з метою перекредитування.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.