Історія 546

Моя кредитна історія – Джигун Оксани Вікторівни,  почалася з 2010 року у зв’язку з важкою життєвою ситуацією. Зарплата в мене не велика, а на вихованні у мене після розлучення з чоловіком залишилось двоє неповнолітніх дітей, яких я зобов’язана була забезпечити  усім необхідним. Протягом цих років купувала тільки усе необхідне для побуту та санітарних вимог щодо виховання дітей (холодильник, телевізщоб він завжди був на зв’язку, потрібно було вчасно сплачувати за комунальні послуги тощо. Допомоги з боку батька дітей, Джигуна Андрія Венедиктовича, не було взагалі. 08.11.2012 нор, мікрохвильову піч), також для сина довелося купили телефон, а молодшу дочку судом було призначено аліменти, які протягом цих років виплачувались не регулярно, і до цього часу є заборгованість. Я завжди працювала, без роботи ніколи не була, про що свідчать записи в трудовій книжці. Також завжди знаходила додаткові підробітки тому що після розлучення у мене залишився кредит, який ми брали з чоловіком на купівлю, так як кредит був оформлений на мене, а трактор на чоловіка, то він його забрав, а кредит виплачувала я.  Перший кредит взяла у Правекс банку для купівлі трактора (екскаватора) чоловіку для додаткового заробітку. Найтяжчим були кредити у Сенс банку та на той час був кредит у Моно банку. Тому що додалися вже кредити у мікрофінансових організаціях. У зв’язку з цим у 2019 році я почала брати інші кредити для перекредитування. 

З моменту взяття першого кредиту, багато чого змінилось в моєму житті. У 2011 році захворів і помер батько, а мама залишилась без роботи з двома важко хворими бабусями, мені довелось допомагати ще матері. Потім 2017 року мій син пішов служити. Не зважаючи на це все я продовжувала працювати і погашати кредит при цьому забезпечувати дітей. Але все таки доводилось брати деяку техніку – це газову плиту, морозильну камеру також деякі меблі в кредит (купила дітям ліжка, письмові столики, шафи для одягу), так як діти підростали і їм потрібні були різні кімнати. Всі кредити я завжди виплачувала вчасно, не було ніяких затримок. Тим часом син повернувся з армії та почав зустрічатись з дівчинкою, яка з часом з його телефону взяла кредити в мікрофінансових організаціях, про які я не знала. Пройшов деякий час і до мене, родичів та друзів почали дзвонити колектори. Вони погрожували, лякали і я, щоб вберегти дітей, почала виплачувати ці борги. Мені вдалось влаштуватись ще на одну роботу, так як потрібні були кошти на забезпечення дочки, яка на той час була ще неповнолітньою. Регулярно та вчасно оплачувала оренду житла та комунальні послуги. Свої кредити як там важко не було, я встигала платити, а через те що я почала виплачувати кредити за сина, у мене з’явились невеличкі  протермінування вже.

Коли почався карантин, я втратила додаткову роботу. Пройшов час, до мене почали знову дзвонити колектори і я щоб погасити хоча б відсотки, почала вже сама брати кредити в мікрофінансових організаціях, щоб погасити інші. Одного разу, повертаючись з роботи, я потрапила в ДТП, десь у 2022 році, де постраждала, мене збив на пішохідному переході автомобіль. Це ДТП не було ніде зафіксовано, так як я сильно налякалась, розгубилася і перша думка була про те, що мене дома чекають діти і я не могла їхати ні в лікарню, ні в поліцію. Після цього ДТП з роками у мене почались проблеми з ногами (деформація стопи). Я почала проходити різні консультації та обстеження у різних лікарів, на що теж були потрібні кошти, змушена була робити МРТ у 2022 році, щоб лікарі могли виявити проблему та призначити курс лікування, але, нажаль, і досі нічого не допомогло,  дуже важко ходити та працювати. Але все таки я старалась щось виплачувати по кредитам. Коли дочка закінчила школу, вступила до коледжу, потрібні кошти на її навчання, стало дуже важко. Тому що потрібні були кошти на дорогу, хоча б мінімальні побутові потреби, а також для її навчання був потрібен ноутбук, який ми купили в інтернеті в б/у стані за 5 000 грн., також купили для покращення проживання в гуртожитку холодильник за 3 000 грн. в б/у стані  та мультиварку 1 500 грн.; довелося купили телефон, тому що старий поламався та не підлягав вже ніякого ремонту. Нарешті 17.04.2025 за довгі 2 роки на дитину прийшла частина аліментів 18 450 грн., які я одразу віддала дочці, так як вважаю що це її кошти і я не маю ніякого права використовувати на свої потреби, а її теж потрібно проплатити гуртожиток. 

Я  перестала сплачувати по кредитам і розпочались знову дзвінки усім рідним та знайомим. Коли розпочались дзвінки та погрози я звернулась до однієї юридичної компанії за допомогою, проплативши 3 000грн., за їх послуги але це результату ніякого не принесло. Тоді я звернулась до адвоката заплативши її 8 000 грн., вона почала працювати з моїми кредитами і я отримала два виконавчих провадження, по яких в мене з зарплати вираховують по 20 відсотків з доходу. Коли я звернулась до адвоката чи буде вона продовжувати щось робити чи оскаржувати це рішення вона просто не виходила на зв’язок. Розраховувати мені не має на кого, навпаки сама постійно допомагаю мамі, яка є пенсіонеркою і доглядає за важкохворою бабусею. Мамі віддала в користування доход за земельний пай, який є у мене і зданий в оренду. Вона за нього отримує плату і купує дрова на зиму. Також мій обов’язок як дочки допомагати її, а кожна поїздка обходиться не менше 3 000 грн. Враховуючи сьогоднішній стан країни ми Українці маємо підтримувати наші ЗСУ і мій обов’язок і кожного з нас є донати, які я роблю хоч в невеликих сумах, але на жаль ці квитанції я не зберігала так як вважаю що добро має робитись тихо не на публіку і не думала що мене дійде справа до суду,  тому не зберігала ніякі квитанції про донати і покупки. 

Остаточно перестала сплачувати по кредитам в березні 2025 року. Неодноразово пояснювала кредиторам про складну фінансову ситуацію в моєму житті. Але їм було на все байдуже, жодних пропозицій мені не надавали. Почуваю себе дуже пригнічено та перебуваю в постійному стресі та тривозі. Майже не сплю ночами, дуже переймаюся за майбутнє дітей.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.