Історія 535

Моя кредитна історія – Пархоменко Ірини Юріївни,  почалася з того, що довелося взяти кредит (серпень 2024 року), на ремонт будинку в якому ми проживали з колишнім хлопцем (місто Ковель). У нього були кошти від продажу автомобіля (липень 2024 року), й я вважала, що маю зробити свій внесок у ремонт, бо ми збиралися проживати там разом, мріяли одруження…

З моменту взяття першого кредиту , змінилося дуже багато чого в моєму житті. Час йшов, хлопець на фоні стресу від закриття його бізнесу, почав випивати, йому було важко знайти роботу і з кожним днем він пив все більше і більше. До його батьків я не могла звернутися, тому що його мати пенсіонер, а батько працює на залізниці, та вони ще доглядають за 96 річною бабусею, в них своїх турбот повно. Так тривало пів року. Через його агресивну поведінку, коли випиває, за цей час декілька разів посеред ночі втікала від нього до своїх батьків разом з собакою породи Ам стаф, якого нам подарували. На собаку теж не вистачало коштів, тому що він має вроджену генетичну хворобу папіломи, яку не можна вилікувати, а тільки підліковувати, додатково довелося брати ще кредити на комуналку. Потім ще виявилося що хлопець позичав гроші у друга на відкриття бізнесу та коли побачив, що постійно друг п’є та ніде не працює, почав терміново просити повернути борг. Знову вирішую його рятувати, бо все собі відмовками пояснювала, що це просто час такий, ми все вирішимо разом… головне його вилікувати від алкоголю. 

Вже у січні 2025 року, він дійсно погодився на кодування та нарешті він знайшов роботу. Я думала, що ось усе налагоджується і ми зможемо усе віддати, але виявляється, що у його залишилися гроші від продажу автомобіля і замість того, щоб допомогти мені вийти з боргової ями, він знову відкриває новий бізнес. Ми дуже посварилися, мені було гірко та боляче, відчувала себе наче використаною, я зібрала свої речі, залишила йому собаку та повернулася до батьків. Коли я батькам розповіла свою проблему, у відповідь отримала лише докір, бо вони і раніше не долюблювали мій вибір стосовно хлопця та спільне проживання. Вони цілком звинувачували мене. Допомогти вони мені не чим не можуть, бо в них ще є діти, крім мене. Тоді я вирішила їхати на заробітки, щоб сплатити по кредитам та почала готувати документи на виїзд за кордон на роботу. Наразі живу у знайомого, з усіх моїх знайомих відгукнувся лише він один, який погодився за умовами сплати за комунальні послуги, поки я виїду до Польщі, що можу в нього пожити якийсь час. Сплачувати по кредитам вже взагалі було ні з чого, але маю надію, як найшвидше виїхати, щоб зануритися в роботу, та забути ці важкі спогади про безглуздість моїх дій за для утримання стосунків.

Остаточно перестала сплачувати по кредитам 02.03.2025. Колектори телефонували мені та рідним вимагаючи заплатити за мене всі борги. Зараз я відчуваю себе порожньо, кинутою всім світом, кожного вечора проявляються панічні атаки, боюся кожного дзвінка.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.