Історія 532

Моя кредитна історія –  Шумейко Інна Вікторівна розпочалась з народженням дитини. Фінансове становище нашої сім’ї погіршилося через це почалися непорозуміння з чоловіком. Прийшлося швидше вийти із відпустки по догляду за дитиною і поєднувати материнство і роботу, щоб прокормити сім’ю. Жили на орендованій квартирі. І так всі витрати (на утримання дитини, оренда житла, комунальні послуги, продукти харчування, одяг, ліки, відпочинок) я брала на себе.
Дитина дратувала чоловіка та заважала йому, від того він ставав агресивним  і постійно зірвався на нас з дитиною, через це мені довелося перевезти дитину до батьків та розриватися між роботою, зйомною квартирою, в якій жив чоловік та будинком батьків, в якому жив син.
Дитина підростала, потреби збільшувалися. Також житловий будинок (батьків), в якому проживала дитина потребував поліпшення житлових умов, тому щоб якось привести приміщення до ладу, у травні 2021 року я вимушена була оформити кредитку у банку, для того, щоб зробити ремонт в кімнаті та закупити меблі.
З початком повномасштабного вторгнення мама втратила роботу, потім тато. І оскільки вони допомагали мені з дитиною прийшлося і їхні витрати взяти на себе. Відповідно фінансове навантаження ще збільшилося. Кредити зростали. Тоді вже почала брати кредити на закриття інших кредитів, що ще більше втягувало в боргову яму.
Але варто відзначити, що не зважаючи на невелику зарплату та фінансові труднощі, я завжди вносила всі обов’язкові платежі, в тому числі, на погашення кредитних зобов’язань та не допускала прострочок якби важко мені не було.
У травні 2022 року бабуся зламала ногу. Лікування було тривалим і затратним. Бабуся стала повністю лежачою і потребувала постійного догляду. Через це моя мама не могла вийти на роботу. Грошей катастрофічно не вистачало.
Бабусі не стало в січні 2024 року. Весь цей час бралися кредити, бо дохід був невеликий, а кошти треба були і на ліки, і на продукти, і на оплату транспортних та комунальних послуг. Так я все більше заганяла себе в більш тяжке фінансове становище. Чоловік не надавав фінансової підтримки.
Отже, відносини з чоловіком ставали все гірше. Борги накопичувалися. Всі мої заробітки йшли на оплату банкам за надані кредити. Від того ставало ще гірше. Я намагалася перекредитуватися і окрім банків нахваталася мікрозаймів. Почалися безкінечні дзвінки. Банки більше не позичали, але знайшлася організація, яка погодилася перекредитувати. Для отримання позики за їхніми умовами треба було оплатити певні платежі (страхування, військовий збір, тощо) З огляду на постійний тиск зі сторони представників МФО мозок ніби відключилася. Таким чином, я перерахувала 27900 грн. шахраям за перекредитування і вони більше на зв’язок не вийшли. Я з відповідною заявою звернулася до кіберполіції, але жодного позитивного результату це не дало.
Ситуація стала критичною. Чоловік вчергове відмовився протягнути руку допомоги. Я цього більше не змогла пробачити і подала на розлучення. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.