Історія 518

Моя кредитна історія –  Гоменюк Лесі Василівни, коли наша сім’я переїхала в орендований будинок у селі, щоб доглядати за ним та приусадибною ділянкою. Це було частиною домовленості з орендодавцем. Однак після сильного буревію дах будинку був серйозно пошкоджений, і нам довелося терміново робити капітальний ремонт. Оскільки ця ситуація була неочікуваною, і ми не мали достатньо коштів, я звернулася по кредит.

Після ремонту даху з’ясувалося, що і всередині будинок потребує оновлення: під час дощів з’явилася сильна сирість, місцями утворився грибок і пліснява. Тоді я перебувала в декретній відпустці та працювала майстром манікюру на дому. Чоловік періодично їздив за кордон, тому тривалий час ми сплачували кредити вчасно. Перші кредити я брала в мікрофінансових компаніях — на той час ці позики дійсно допомогли вирішити нагальні проблеми. Саме через ці кредити мені довелося брати нові позики, щоб перекрити попередні, і таким чином я втрапила у боргову спіраль. З плином часу в моєму житті сталося багато змін. Ми з чоловіком розійшлися — залишилася сама з дітьми. Він частково допомагав, але повноцінної підтримки не було. Зв’язок припинився, а аліменти почав сплачувати лише після судового рішення, яке я змогла отримати не відразу.

Діти почали часто хворіти — це були бронхіти, ГРВІ, а згодом виявилися ускладнення на зір. Двоє з них мають вроджені вади зору і потребують постійного лікування. Через відсутність гуртків чи розвиваючих центрів ми придбали для них велосипеди, дитячий майданчик, аби вони могли активно проводити час. Старший син захоплюється риболовлею — доводилося купувати йому вудки та інше спорядження. Після народження четвертої дитини виникла потреба у додаткових речах для немовляти — колисці, ліжечку, одязі. Оновили й дитячі ліжка, зробили косметичний ремонт.

Я перенесла вже п’ять кесаревих розтинів. Після останнього — тривалий період відновлення, ускладнення після наркозу, болі в спині, важко сидіти і працювати. Моє здоров’я не дозволяло мені повноцінно заробляти. З початком повномасштабного вторгнення життя ще більше ускладнилося. Ціни на все зросли, діти хворіли частіше, батьки проживають далеко й самі мають проблеми зі здоров’ям. Ми змушені були купити б/у генератор через постійні відключення світла, адже у нас електроплита. Також докупили необхідну техніку — холодильник, пральну машину, пилосос, бо старої техніки не було або вона вийшла з ладу.

Я намагалася підробляти — збирала ягоди, робила манікюр вдома, але цих коштів вистачало лише на базові потреби. Коли почалося дистанційне навчання, потрібно було купити хоча б б/у телефони, організувати навчальний куточок — у мене троє дітей шкільного віку і двоє малюків до 3 років. Через проблеми зі здоров’ям я не змогла повернутися до повноцінної роботи. Постійні головні та спинні болі не дають можливості бути активною.

У цей період я продовжувала платити по кредитах — брала один, щоб погасити інший. Платила пені, відсотки, штрафи, намагалася бути відповідальною. Я не ховалася — йшла на контакт, спілкувалася з кредиторами, просила про реструктуризацію. Але з кожним місяцем умови ставали ще жорсткішими. Врешті-решт я зрозуміла, що потрапила у боргову яму, з якої не можу вибратися. У грудні 2024 року я остаточно припинила платежі — не тому, що не хотіла, а тому, що фізично не могла знайти коштів на оплату.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.