Історія 464

Моя кредитна історія – Радзівіло Сергія Юрійовича, почалася з 2022 року. Я вирішив взяти кредит, аби купити квартиру, так як я мав сина. Нам треба було десь жити.

Частину коштів я зміг назбирати, оскільки був офіційно працевлаштований з 16.07.2008р. на ПРАТ “ЗЗРК”, робота була стабільна, дохід був достойний. Все було добре, то ж був впевнений, що зможу вчасно повернути кредит. 

Перший кредит я взяв 18.02.2022. Після взяття кредитів в моєму житті змінилося все. Почалася війна за декілька днів. Проживши деякий час в окупації, я прийняв рішення виїжджати з неї, поки є ще можливість. Мій рідний син залишився там, оскільки моя колишня співмешканка відмовилась  зі мною виїжджати, сина теж не віддала мені забрати на неокуповану частину України. Після тривалих розмов з нею, в мене не було вибору як виїжджати самому, бо ситуація в місті накалялася. Встало гостро питання як вивезти хоч якісь гроші з окупації, бо вони були готівкою в мене, я давав людям кошти готівкою, а вони мені переводили на карту.  Перед самим виїздом з Дніпрорудного, я залишив всі накопичувальні збереження (для купівлі квартири) сину, а частину кредитних забрав з собою.  Виїжджав з старенькою мамою, заплатив людям щоб нас вивезли (10000 грн.), коли раніше білет коштував з м.Дніпрорудне до м.Запоріжжя близько 100 грн. Нарешті добралися до Запоріжжя пройшовши (за моїм підрахунком до 40 блок постів окупантів), де нас вивертали та морально тиснули, примушували роздягатись. Це був квітень 2022 року.

Проживши в Запоріжжі близько місяця, мені запропонували роботу за моєю спеціальністю в шахті м.Кривий Ріг. Приїхавши до Кривого Рогу, встали питання, з проживанням (дуже дороге). Встало питання з речами, виїхавши з окупації в квітні з 1-ю сумкою, в травні було вже тепло речей нема, треба було все заново купувати, теж саме і взимку було. Влаштувавшись на роботу в кінці травня 2022 року, почав працювати за значно меншу заробітню плату, ніж була раніше. Умови праці там просто жах, нормального забезпечення немає, порушення правил охорони праці і техніки безпеки, відпуски давали 24 дні на рік (замість 66). Вибору не було, треба було працювати, тим самим підірвавши моральний стан і здоров’я (почали боліти сильно суглоби), до лікарів не звертався, бо втратив би роботу. 

Звільнився 21 лютого 2024 року, не працював на той час вже два тижня, через сильні болі в суглобах, самолікувався. Та трохи стало легше,  вирішив змінити рід діяльності роботи. Коли окупанти зайшли до м.Енергодар, почали погрожувати нам і всьому світові, що замінували і підірвуть атомну ел.станцію. Було прийнято рішення, купити авто в серпні 2022 року. Весь час допомагав мамі (в неї хронічний остеохондроз і дуже мала пенсія). 

Поки домовлялася за іншу роботу , вирішував питання з переїздом, пошуком іншого житла, влаштуванням на нову роботу. Пройшло близько 2 х тижнів без роботи. Всі відпускні, що мені видали витратив на переїзд до м.Рівне, нове житло та влаштування в ньому. Влаштувався на роботу з 04.02.2024. 

Безсонниця, переживання за сім’ю, сина і житло в окупації.  Моральний стан дуже важкий, постійно пригнічений стан. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.