Історія 427

Моя кредитна історія – Лебедєва Віталія Васильовича, почалася з повномасштабним вторгненням. До цього часу в мене майже не було ніяких кредитів. Ми з дружиною їздили за кордон, працювали, користувалися тільки кредитними картками для зручності. Брали кошти до першої зарплати, які завжди успішно віддавалася. 

В 2020 році дружина завагітніла і ми вирішили повернутися додому. В 2021 році в нас народилася дитина, ми жили у батьків, доки не вирішили купити будинок. На той час у нас в селі продавався гарний будинок з умовами. Ми домовилися з господарями будинку виплачувати його в розстрочку. В червні 2021 року я сам поїхав за кордон, заробив частину коштів, щоб розрахуватися за будинок. Ми дуже мріяли і хотіли власне житло. Щоб не сидіти вдома без роботи, в цей час я влаштувався працювати в місцеву агрофірму охоронником. Планував трошки попрацювати, доки не можна буде знову поїхати за кордон заробити коштів, щоб розрахуватися за будинок. Перший кредит я взяв в 2022 році, щоб частково розрахуватися за будинок. Найтяжчим був кредит, який я оформив у банку в липні 2023 року, на суму 90 000 грн. Саме цей кредит і призвів до того, що я активно почав брати кошти на перекредитування.

Життя дуже сильно змінилося з моменту (24 лютого 2022 року), коли почалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації. Виїзд за кордон закрили і я опинився в скрутному становищі. Зарплата в мене була невелика, її ледь вистачало прогодувати родину, а кошти за будинок виплачувати було потрібно (на той момент ми ще були винні господарям приблизно 4 тис. доларів). З кредитами ми повністю розрахувалися за будинок і також за меблі, які нам залишали господарі будинку. В 2023 році стало питання переоформлення будинку і я також скористався коштами банку в розмірі 30 000 грн. Коли я працював за кордоном, я почував себе щасливою людиною, а коли взяв перший кредит з початком війни, я знаходився постійно в стані стресу страху за своє життя та життя родини із за війни.

Через сильні обстріли нам приходилося кілька разів виїжджати зі свого будинку. Недалеко від будинку, де ми проживали тимчасово, вранці впав уламок ракети. Будинок постраждав, посипалися частково вікна, стіни потріскалися. Тоді ми повернулися додому, бо дома відчуваєш себе більш впевненим й безпечніше. Згодом почали зростати відсотки за користування коштами банку, щоб пролонгувати пільговий період, мені також приходилося брати кошти у банках, щоб не нарахували великих відсотків. 

Також в 2023 році я лікував зуби, бо біль була нестерпна, також мусив користуватись кредитами. У вересні 2023 році моя дитина пішла до садочка в місті, вожу я її туди на авто
2-3 рази на тиждень, з’явилися ще додаткові витрати по розвитку дитини. Моєї зарплати вистачає тільки на їжу та оплату комунальних послуг. Розраховую завжди тільки на свої сили. Батька в мене немає, помер в 2017 році, мати працює соціальним працівником і отримує пенсію по інвалідності. У дружини батько також помер в 2023 році, мати пенсіонерка. 

Остаточно я перестав сплачувати за кредитами приблизно в травні місяці 2024 року, але вже і до цього моменту я сплачував не всі, а тільки частково, які міг.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.