Історія 419

Моя кредитна історія – Горкуші Ростислава Олеговича,  почалася влітку 2022. До того я не мав фінансових проблем, адже сезонно працював за кордоном. Маючи освіту музиканта, я кожне літо виїздив в країни Західної Європи (Іспанія, Португалія, Італія) в туристичний сезон і працював там як музикант. Зароблених коштів мені вистачало, щоб повернутись в Україну і жити на них, не шукаючи стабільного заробітку. Так тривало до повномаштабного вторгнення у лютому 2022 році. Після оголошення військового стану, чоловікам призивного віку було відмовлено у виїзді за кордон, відповідно, звичний для мене спосіб життя і заробітку був закритий. З початком вторгнення, зароблених мною раніше коштів ще вистачило приблизно на пів року. У лютому я одразу виїхав з Києва до свого місця реєстрації, де проживає моя мати, у будинок, який залишився в дарування від мого батька (який вже більше 20 років живе за кордоном і з яким тісних зв’язків не підтримую). 

Зі мною також була моя дружина (нині колишня, розлучились влітку 2022р) і її матір.   У зв’язку із складною ситуацією я відправив свою матір і колишню дружину за кордон, що також потребувало певних фінансових витрат. Розуміючи що моя професія у часи війни не вельми актуальна, я вирішив поступити на магістратуру в КНУ Шевченка на факультет Психології. Усвідомлюючи актуальність професії психолога в наш час, а також постійний інтерес і хист до даної сфери. Оскільки до того явже мав один диплом магістра, я міг вступити одразу на магістрату без попереднього навчання на бакалаврату, проте тільки за власний кошт. Я був вимушений повернутись в Київ, шукати житло і роботу. На той момент з дружиною ми вирішили розлучитись. Так як фактично ми не жили вже довгий час разом.   Спочатку жив деякий час у знайомих, потім почав винаймати спочатку кімнату, а потім однокімнатну квартиру. Роботу знайшов не одразу, але врешті решт знайшов і став працювати в приватній музичній школі викладачем. Переїзд і вирішення організаційних питань змушувало мене вперше скористатись кредитною лінією в банках.

Оскільки я працював викладачем в приватній музичній школі, оплата там була погодинна, тільки за кількість проведених уроків. Кінець 2022 і початок 2023 був період частих блекаутів і робота була досить нестабільна відповідно і заробіток. Втім, незважаючи на це, мені хоч і не вдавалось погасити всі кредити повністю, проте я вчасно сплачував відсотки. Крім того я продовжував платити за навчання, а також допомагати родичам. Я вирішив продовжити практику приватного викладання і самозайнятості в сфері музики (студійні послуги, послуги музиканта тощо) у місті Києві.    Усвідомлюючи всі ризики, мені потрібно було інвестувати деякі кошти в розвиток (купити певну музичну апаратуру, оренда кабінету для викладання тощо), тож мені довелось вперше скористатись кредитами у мікрофінансових організаціях.  Вперше це сталось в липні місяці 2023 року. Сума була незначна і компанії пропонували ставку в 0,01 відсоток, що не викликало у мене сумнівів повернути все вчасно. Мікрофінансові організації пропонували нові й нові умов і акції, що мене провокувало ними користуватись принаймні для перекредитування.

2024 почався не добре не тільки для мене, а для всієї нашої родини. Адже моя бабуся прямо перед новим роком зламала бедрену кістку. Моїй бабусі на той момент було 82 роки і така травма це було надзвичаной серйозна. Від пережитого потрясіння в неї почала прогресувати деменція. Враховуючи ці обставини і вік, операцію потрібно було робити терміново. Відповідно амбулаторне лікування, операція, купівля імплатнів, візка, ліків і багато всього іншого потягло значні витрати від усіх в нашій родині. Моя мама, будучи пенсіонером, не мала змогу долучитись фінансово, але могла лиш доглядати бабусю Проте деменція почала дуже сильно прогресувати, що вимагало постійного прийняття ліків, які назначав психіатр. Окрім них вона приймала на постійній основі ліки, так як мала проблеми по кардіології і по проблемах з судинами, що вимагало щомісячних витрат, які перевищували пенсії бабусину або моєї мами. Моя мама доглядала бабусю і дідуся. Звісно її пенсії не вистачало на все, тому мені не раз доводилось її допомагати. Незважаючи на все я і далі продовжував виплачувати всі кредитні зобов’язання вчасно, не маючи проблем по затримкам і виплатах. Проте, все ж інколи доводилось брати займи в інших, для перекредитування. Так все тривало до моменту, коли мене зустрів ще один фінансовий удар, в квітні 2024 року в будинку перестав працювати газорозподільний котел. Купівля котла, потягла багато поточних витрат. Таких як повна переробка газової системи, водопроводу, отримання чималої кількості документів і дозволів. (чеки, документи і квитанції додаю)

Від цього фінансового потрясіння було дуже важко оправитись і мій морально-психологічний стан був жахливий, окрім всього я вже закінчив навчання і одразу отримав повістку, так жодним чином не планував ухилятись і з’явився для оновлення даних. Перша повістка в мене була на 10 червня. В даній ситуації я не бачив сенсу шукати нову роботу і не бачив можливості отримати потрібні кошти, щоб вирішити свої фінансові питання. Чекаючи на те що мене все ж мобілізують в мене повністю опустились руки і мій ментальний стан був на нулі. Я вже не сподівався знайти нові способи заробітку. Але справа в тім, що маючи вже диплом психолога, від воєнкомату мені запропонували іти на посаду офіцера-психолога, а для цього потрібно було чекати запиту на потрібну посаду і набору на відповідні курси. Постійно приходячи по повістці, я отримував нову. Казали чекати дзвінка. В такому стані перебуваю і зараз. З червня місяця перестав виплачувати відсотки.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.