Борги — це як кохання, з першого погляду може здатися чудовою ідеєю, а потім — хоч вовком вий. І хоча розумом ми розуміємо, що кредити — не завжди «мед і пряники», а частіше — «гірчиця з хроном», вперто продовжуємо позичати. Чому так відбувається? Нумо розбиратися з психологічної точки зору, з урахуванням українського менталітету.
Отримайте безкоштовну консультацію
Синдром миттєвого задоволення
У світі швидкого харчування та миттєвих кредитів ми звикли отримувати бажане не відходячи від каси. Терпіння — чеснота, яка, здається, вийшла з моди. І коли закортить новий телефон, модну сукню чи відпустку як в Інстаграмі, ніхто не хоче чекати, збирати гроші, відмовляти собі у чомусь. Кредит стає «чарівною паличкою», а прагнення отримати жадане прямо зараз спрацьовує сильніше, ніж раціональний розрахунок на майбутнє.
Психологи кажуть, що це «культура негайного задоволення». В українців синдром помножується на притаманну багатьом емоційність та схильність до красивого життя. Бо ж не гірше за інших хочеться бути, навіть якщо потім доведеться затягувати паски.
Оманливий статус
У суспільстві споживання нас постійно бомбардують рекламою «успішного життя», яке неможливе без нових гаджетів, автомобілів, модних речей та екзотичних подорожей. Брати кредити часто сприймається як спосіб швидко підтвердити свій соціальний рівень. У культурі, де «своя хата, як кажуть, скраю, але на вигляд має бути гідною», позика може виступати знаком «успішності».
Віра в «якось воно буде»
Українці — нація, яка десятиліттями звикала виживати в складних умовах. Тож є поширене переконання: «Викрутимося! Головне — взяти, а далі щось придумаємо». Але іноді оптимізм перетворюється на легковажність.
Беручи кредит, ми часто сподіваємося на «авось», «зарплата підніметься», «премію дадуть». Ми не завжди реально оцінюємо свої фінансові можливості та потенційні ризики:
- втрата роботи;
- хвороба;
- економічна криза і т. д..
В українській культурі є сильна віра в «фарт», «удачу», «долю», що заважає нам бути раціональними у фінансових питаннях. І ось не встигаєш оговтатися, як борги вже висять дамокловим мечем.
Солодкий голос реклами
Закон України «Про споживче кредитування» регулює інформування про істотні умови позики. Але багато банків та мікрофінансових організацій уміють обіграти це так, що «безвідсотковий» період триває кілька тижнів, а далі відсотки зростають, наче бамбук у тропіках. Результат — затяжні борги.
