Історія 360

Моя кредитна історія – Грубої Оксани Геннадіївни,  почалася з 2019 року, коли я кілька разів брала у борг у небанківських установах до 2-3 тисяч гривень, згодом все виплативши. Ще тоді я вирішила, що далі мати справу з мікрофінансовими організаціями я б не хотіла.  Також мала намір обмежити себе від позичань загалом, але передусім у зв’язку з гострокритичними потребами щодо психічного, а також фізичного здоров’я (медичні довідки, які збереглися, додаю), почала знову прибігати до позичань коштів — спочатку в близьких та друзів, а пізніше в банках. Перший кредит я оформила в банку в 2021 році. Також напочатку я користувалась кредитним лімітом на картці іншого банку. Ці кредити відносно були непроблематичними: я вносила по можливості платежі, після протермінування — мені телефонували співробітники цих банків і адекватно говорили про необхідність внесення платежу і ми домовлялись щодо дати платежу. Згодом, у процесі користування кредитними продуктами я відчувала себе наче загнаною у кут. Іноді під час розмови працівники Ідея банку тиснули на мене, некоректно спілкувались, підвищували голос, мені здавалось, наче прав в мене взагалі нема. Також телефонували та писали повідомлення моїм контактним номерам. Після одного зі спілкувань з працівницею банку, яка принижувала мою гідність, я зареєструвала скаргу в банку, але навіть жодної реакції чи відповіді не було. Тому я всіляко намагалась сплатити платіж і закривати це питання навіть, коли зовсім не було змоги. Необхідність сплатити по кредитах в цьому банку спонукали  мене перекредитуватись в мікрофінансових організаціях. Тоді я вважала це тимчасовим заходом, але вийшло, що я попала в якусь прірву: перекривання одного кредиту іншим, розширення боргового тягара, ще більше ускладнення проблеми. Психічний стан лише погіршувався, мало того, що наслідки  травматичного тягаря відбивались на моєму житті, тепер ще додались сильні фонові переживання щодо боргового тягаря. Мене постійно супроводжували відчай, спустошення, та я постійно знаходила сили, аби витягти себе з цього провалля і робити кроки по виходу. 

Остаточно я перестала сплачувати по кредитах наприкінці березня. Напередодні я намагалась домовитись про інші умови кредитування, про реструктуризацію або про меншу суму платежу чи кредитні канікули. Та працівники банку повідомляли, що таких можливостей взагалі нема, що я мушу вносити як мінімум зазначену в договорі суму і без варіантів. Лише в Пумб одразу вдалось оформити кредитні канікули, які тривали з лютого по квітень 2024 року.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.