Історія 145

Моя кредитна історія – Бек Ірини Євгенівни, почалася з мого переїзду в село. Будиночок потребував капітального ремонту (досі не доробила), бо ще літом можна було жити, а взимку вже ні. Старе пічне опалення вже потрібно було переробляти. 

До того ж, мій чоловік і раніше любив випити, а тут взагалі  почав пити безперервно. Декілька разів брала кошти на його лікування від цієї залежності, так й взяла перший кредит. Я сподівалася, що після лікування він піде на роботу і допоможе виплатити всі борги.

Коли залишилась все ж сама, то брала кошти на будматеріали. Не раз перекредитовувалась, але завжди намагалася все сплачувати, або робила пролонгації. 

З початку війни я залишилась на деякий час без роботи, а потім почались звінки від кредиторів. Я і так ледь виживала, а тут взагалі запанікувала, почала знову брати мікропозики, щоб хоч частково погасити попередні і заплуталась ще більше. 

На даний час я вже навіть маю борги по комунальних послугах, бо не маю чим оплачувати. Мої виплати по кредитам більші за мою заробітню плату.  

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2023 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.