Історія 302

Моя кредитна історія – Бочковського Назарія Ігоровича (особи з інвалідністю, відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК № 668875, серія 12ААВ від 18.05.2022) (додається), почалася з років студентства. Як кожний молодий юнак, хотів мати  свою копійку, не розуміючи всю серйозність позик у мікрофінансових організаціях, що сьогодні береш одну суму, завтра віддаєш вдвічі більшу. В батьків було соромно просити, знаючи те, яке дороге моє лікування. З 14 років в мене виявили цукровий діабет 1 типу – важка форма, цей догляд та лікування, регулярні госпіталізації чималі витрати несли за собою. Батьки звичайно давали кишенькові кошти,  але в той момент мені було цього не достатньо, добре що була стипендія, яка також мене виручала. Побачивши рекламу вирішив звернутися до позик, взявши перший кредит 500 гривень, потім другий, третій… і це була моя велика помилка. Всі звичайно кредити на той момент я закрив, але життя внесло свої корективи. 

В грудні 2021 року в котре за медичними показами потрібна була госпіталізація. Вранці з мамою ми поїхали до обласної лікарні. Ніби все було гаразд, я на стаціонарному лікуванні, мама поїхала додому, потім  цей нічний дзвінок: Ваша мама, їхавши додому рейсовим автобусом, попала в аварію та через деякий час внаслідок травм несумісних з життям згодом померла в лікарні. Життя поділилося на до і після.

Грошей на життя я звичайно не мав, оскільки моїм джерелом доходу була пенсія по інвалідності, згодом пенсія по втраті годувальника, в батька мінімальна заробітна плата. Офіційну роботу я знайти не зміг, оскільки за станом здоров’я через погане самопочуття мені потрібно час від часу залишатися вдома, зір постійно падав, сильні фізичні навантаження були протипоказані. Побачивши оголошення про оренду приміщення, вирішив розпочати свою справу, оскільки сам займаюся спортом, який мені допомагає знизити рівень цукру. Я знову оформив кредити, бо здавалося вкладуся, розпочну проводити заняття і швидко поверну кошти. В січні 2022 року взяв в оренду приміщення, закупив інвентар, почав проводити заняття. В лютому вже на заняття перестали ходити звісно. Гроші вкладені, а віддавати нічим. Були моменти, що я повністю розрахувався з боргами, але десь кредитори довший час не давали про себе знати, я думав що кредитів немає, а відсотки росли. Коштів зароблених немає, береш новий кредит, щоб закрити попередній. Стрес дав про себе знати, неодноразова госпіталізація…і знову я в лікарні.  Декілька разів на рік. 

Восени я отримав свій останній кредит, з того часу жодних платежів я не здійснював.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.