Історія 289

Моя кредитна історія – Гриценко Ксенії Володимирівни,  почалася у лютому 2022 року, коли моє життя різко змінилося. На початку повномасштабної війни я втратила роботу і була змушена покинути дім та рідних у пошуках безпеки та нових можливостей за кордоном, щоб мати змогу забезпечувати батьків в складні часи.

Незважаючи на навчання програмуванню у прогресивній європейській школі та амбітні плани, адаптація у новій країні виявилася складнішою, ніж я очікувала. Відмінності в культурі, мовний бар’єр та відсутність підтримки створили відчуття ізоляції та відчуження. Місцеве населення, хоч і не все, ставилося до біженців з підозрою та неприйняттям, що лише погіршило ситуацію. Втрата тісного контакту з сім’єю була особливо болючою, адже до цього я ніколи не жила сама. 

Ще наприкінці липня 2022 року я почала помічати зміни у своєму емоційному стані: енергійність та зацікавленість життям почали згасати, а на їх місці з’явилася апатія. З кожним днем ставало все важче знайти мотивацію вставати з ліжка та займатися буденними справами. Через п’ять місяців такого життя я звернулася до психіатра, який мені повідомив, що я маю депресію середньої тяжкості. Наступні пів року лікування були безуспішними.

Я завжди пишалася своєю чесністю та відповідальністю, я радше звикла давати, аніж брати: я – волонтерка з освіти, еко- та веган-активістка. Однак у травні 2023 року, через нездатність працювати чи навчатися та відсутність коштів, я змушена була взяти першу позику, що стало початком мого фінансового занепаду. Фінансовий тиск швидко наростав.
Я опинилася у замкненому колі, де кожен наступний кредит брався для погашення попереднього, що лише збільшувало мій борг. Нескінченні дзвінки та повідомлення від кредиторів дуже пригнічували мене, провокуючи панічні атаки та нервові зриви, особливо у випадках, коли вони маніпулювали ситуацією, погрожували дзвінками родичам та нав’язували додаткове відчуття провини.

У грудні 2023 року, не маючи стабільного доходу та опинившись у борговій ямі з 12-ма непогашеними кредитами, я зрозуміла, що більше не можу виплачувати борги. Без будь-якого майна або бізнесу, без можливості фінансово вирішити питання навіть за допомогою родичів чи друзів, я відчувала себе повністю беззахисною та у безвиході. Усвідомлення того, що існують шляхи вирішення моєї ситуації, допомогло мені стабілізувати емоційний стан.

Протягом усього життя я діяла обачно та уникала ризикових ситуацій, що може підтвердити будь-хто з мого оточення. Однак, під час лікування від депресії я помітила зміну у своїй поведінці. Мої звичні обережність та розважливість зникли, поступившись місцем необдуманим і спонтанним діям. Лише недавно я усвідомила, що антидепресанти, які мали допомогти мені впоратися з психологічними труднощами, насправді затуманили частину моєї свідомості. Я абсолютно впевнена, що без цього впливу я б ніколи не допустила себе до такого рівня заборгованості. Відкривши для себе цю побічну дію лікування, я знову намагаюся знайти баланс і повернути контроль над своїм життям, прагнучи відновити ту ретельність у прийнятті рішень, яка завжди мене вирізняла.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.