Історія 259

Моя кредитна історія – Дибовського Андрія Васильовича,  почалася з першого мого кредиту у банку, ще коли я молодим хлопцем працював і навчався на заочній формі навчання у Києві. Заробітної плати не вистачало, щоб платити за навчання та нормально жити, тому було прийнято  рішення відкрити кредитну карту. Кредит я виплачував вчасно, але місцями користувався кредитною картою, коли не вистачало невеликої заробітної плати. Так тривало декілька років, потім я знайшов іншу роботу з більшою платнею і все було добре. Я одружився, в мене народився син і моєї заробітної плати почало не вистачати. 

До роботи проходилось добиратись далеко, більше 20 км, коштів на пальне ішло багато, тому я відкрив ще одну кредитну карту, на яку мені приходила зарплатня, на деякий час цього вистачило, але не на довго. Старенький автомобіль часто ламалось і більше коштів йшло на його ремонт. Тому було вирішено переїхати на орендовану квартиру. Кошти по кредитним карткам вносились регулярно, без протермінувань. 

Навіть рішення переїхати на орендовану квартиру не зменшило фінансове навантаження, їздити на автомобілі приходилось все рівно, плюс оренда квартири та комунальні платежі забирали велику частку коштів. Потім мої батьки та бабуся дружини дали кошти для купівлі будинку, коштів вистачило для купівлі невеликого будинку. І все ніби і налагодилось, але через халатну поведінку водія на дорозі я потрапив в ДТП, автомобіль був не мій, страховка не змогла б перекрити пошкодження, тому було прийнято рішення взяти позику у мікрофінансових організаціях, для перекриття вартості ремонту. 

Починаючи з березня 2023 року, я потрапив до грошової ями, коштів не вистачало на перекриття позик, так як я був єдиним у сім’ї, у кого була заробітна плата, дружина отримую лише виплати у сумі 860 грн. Батьки отримували малі заробітні плати, тому їм самим ледве вистачало. Тому аби закривати позики і не сплачувати відсотки, відкривались нові позики, і так одна позика збільшувала позику іншої, і починаючи з грудня 2023 я вже не в змозі виплачувати по кредитам, коштів ледве вистачає на продукти харчування, оплату комунальних послуг, а ще потрібно вдягати дітей, старший син пішов у перший клас, коштів також потрібно багато, діти хворіють, ліки дорогі. 

  Найбільшим для мене страхом зараз є те, що банки постійно телефонують, говорять що потрібно сплатити борги, що якщо цього не зробити вони передадуть кредити на користь третіх осіб, подадуть до суду, деякі почали телефонувати моїм батькам. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.