Історія 250

Моя кредитна історія – Морозова Євгенія Костянтиновича,  почалася влітку 2018 року. Я оформив перший кредитний ліміт у банку, сумою до 10 тисяч гривень. В той час матері поставили діагноз онкологія (лімфома). На допомогу вітчима не можливо було розраховувати, так як він постійно випивав. Мати прожила з цією хворобою пів року (свідоцтво про смерть додається). 

У спадщину я отримав автомобіль та 1/3 квартири, яка була в арешті (знімав арешт за свої кошти). Після цього стало питання де мені жити. В тій частині, що мені дісталось жити приходилось з вітчимом, який перебував в постійному алкогольному стані та його собакою, яка мене постійно кусала (шрами маються досі). 

Купив квартиру не найліпшому районі міста, зовсім без ремонту (ванни не було, вода та газ перекриті, вікна не всі є, батареї в кухні не було). На покупку ж цієї квартири все одно не вистачало і я взяв у банку ще кредит. За пів року змінив вікна, перебив електрику, поставив ванну та всі комунікації до неї, одну кімнату обклеїв шпалерами. В цей час брав ще з кредитних карток. І нарешті мені вдалось отримати умови для проживання. Продав частину квартири  мамі вітчима за мізерні гроші, але щось зміг вже закрити та віддав борг дідусеві.

Одружився 06.06.2020, так як завагітніла дружина. Потрібно було доробляти ремонт, щоб було добре для дитини. Взяв ще кредит та закрив цим попередній. За рік я платив лише відсотки, так як вони були високі. 

Коли народилась дитина, було зрозуміло, що квартира дуже холодна, з’явилась  пліснява на стінах. Ми переїхали на зимовий час до тещі. І  влітку знайомий продавав квартиру з нормальними умовами, але останній поверх (5-ти поверхівка, без ліфта). Ми ту квартиру продали, а цю купили. Вийшли в нуль. Начеб то все налагодилось.

Коли почався ковід, робота була зупинена на 2 місяці, а моя заробітна плата залежить від скільки часів я працюю та нічні зміни. Вона зменшилась. Я позичив гроші у тещі та віддав борг своїй бабусі, так як вона захворіла та потребувала лікування. З тещею було домовленість про те, що кожну річну премію я буду віддавати їй і таким чинимо розрахуюсь.

14 лютого 2022 дитина опрокинула мою кружку, з тільки завареним чаєм. Робили пересадку шкіри і тривале лікування та реабілітація. Після 24 лютого, я не взяв ні одного кредиту та грошей з кредитних карток. В період війни продав квартиру, щоб розрахуватися з родичами та залишив трішки, щоб якось платити кредити. Протримався я рівно рік. 

Знімаємо квартиру в бюджетному районі міста. Впевненість, що я зможу нормально жити, закінчилась. Депресія, розуміння, що більше половина зарплатні я віддаю на кредити, а залишок на сплачування квартири та комунальних, побутових витрат. На  їжу, одяг дитині та інколи ліки, майже не витрачає. І це я ще винен родичам гроші. 

В серпні 2023 року перестав платити. Банки – це просто телефонний терор всіх родичів та знайомих. Дружині говорили, що листівки якісь будуть розвішувати, щоб мене знайти. Наче я ховають чи злодій якийсь. Я один утримую сім’ю, так як дружина не може ще вийти на роботу, оскільки садочки не працюють й немає з ким залишити дитину. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.